Psalm 106

1 Alleluja! Dem Herrn sagt Dank! Denn er ist gut! Auf ewig währet seine Huld.

Алілу́я!

2 Wer redet würdig von des Herren großen Taten, verkündet all sein Lob?

Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?

3 Heil denen, die das Richtige befolgen und es zu jeder Zeit recht machen! -

Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!

4 Gedenke meiner, Herr, begnadigst Du Dein Volk und kommt Dein Heil, so denk auch meiner,

Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,

5 daß Deiner Auserwählten Glück ich noch erlebe und mich der Freude Deines Volkes freue und mit den ewig Deinen jubiliere!

щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!

6 Gesündigt haben wir mit unsren Vätern, unrecht und frevelhaft gehandelt.

Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

7 Schon unsere Väter merkten nicht auf Deine Wunder in Ägypten und dachten nicht an Deine Gnadenfülle. - Sie haderten am Meer, des Schilfmeers wegen.

Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.

8 Um seines Namens willen half er ihnen, um seine Stärke kundzutun.

Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

9 Er schalt das Schilfmeer; es versiegte. Er führte sie durch Fluten wie durch eine Trift,

Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

10 entriß sie aus der Hasser Hand, befreite sie aus Feindes Macht.

І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —

11 Das Wasser deckte ihre Dränger; nicht einer blieb von ihnen übrig.

і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

12 Da glaubten sie an seine Worte und stimmten einen Lobgesang ihm an.

Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.

13 Doch schnell vergaßen sie dann seine Taten und harrten seines Rates nicht.

Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,

14 Sie wurden in der Wüste lüstern, versuchten Gott im wasserlosen Land.

і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

15 Da gab er ihnen ihr Begehr: Erbrechen sandte er in ihren Hals.

і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

16 Im Lager aber wurden sie auf Moses eifersüchtig und auf den Heiligen des Herrn, auf Aaron.

Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

17 Die Erde tat sich auf, verschlang den Dathan, begrub die Rotte Abirams.

Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,

18 In ihrer Rotte flammte Feuer auf, und eine Flamme fraß die Frevler. -

і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.

19 Am Horeb machten sie ein Kalb und beteten ein Gußbild an,

Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

20 vertauschten ihres Gottes Herrlichkeit mit der Gestalt des Stiers, der Gras verzehrt,

і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,

21 vergaßen Gott, der sie gerettet, der Großes in Ägypten hat getan,

забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22 Erstaunliches im Lande Chams, Erschreckliches am Roten Meer.

у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.

23 Er dachte dran, sie zu vertilgen; da trat vor ihm sein Auserwählter, Moses, in die Bresche, um seinen Grimm vom Unheil abzuwenden. -

І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

24 Doch sie verschmähten das ersehnte Land und glaubten seinem Worte nicht.

Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

25 In ihren Zelten murrten sie, gehorchten nicht des Herren Stimme.

і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

26 Da schwur er ihnen hoch und teuer, sie in der Wüste zu vertilgen,

І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

27 den Heiden preiszugeben ihren Stamm und diesen in die Länder zu versprengen. -

і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

28 Sie paarten sich zu Ehren Baal Peors und aßen Totenopfer.

І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

29 Sie reizten ihn durch ihre Taten; da brach die Pest bei ihnen aus.

і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!

30 Und Pinechas stand auf und schlichtete; da ward die Pest gehemmt.

І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,

31 Ihm ward es zum Verdienst gerechnet und seinen Enkeln immerfort.

і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32 Und sie erzürnten ihn am Haderwasser, und ihretwegen mußte Moses leiden.

І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,

33 Denn sie verbitterten ihm das Gemüt so daß er unbedacht mit seinen Worten war.

бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.

34 Sie tilgten auch die Völker nicht, wie's ihnen doch der Herr gebot.

Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —

35 Sie mischten sich mit Heiden und lernten ihre Sitten.

і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.

36 Sie dienten ihren Götzen, und diese brachten sie zu Fall.

І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.

37 So opferten sie ihre Söhne und ihre Töchter den Dämonen.

І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,

38 Unschuldig Blut vergossen sie, das Blut der eigenen Söhne und der Töchter, die sie den Götzen Kanaans zum Opfer brachten. So ward das Land durch Mord entweiht.

— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,

39 Sie selbst bedeckten sich durch ihre Taten; durch ihre Werke wurden sie so untreu.

і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.

40 Da zürnte seinem Volk der Herr aufs heftigste, zum Abscheu wurde ihm sein Erbe.

І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

41 Er gab sie in der Heiden Hand, und ihre Hasser herrschten über sie.

і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

42 Und ihre Feinde drückten sie; sie mußten ihrer Macht sich beugen. -

і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

43 Zu vielen Malen hat er sie befreit; sie aber blieben voller Trotz bei ihrem Plan, verkamen so durch ihre Sünde.

Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

44 Er sah auf ihre Not, sooft er ihre Klage hörte, dachte er

Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,

45 an seinen Bund mit ihnen, ward andern Sinns in seiner großen Huld

і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

46 und ließ sie Mitleid finden bei allen ihren Siegern. -

і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

47 Zu Hilfe uns, Herr, unser Gott! - Bring uns zusammen aus den Heidenvölkern, auf daß wir Deinem heiligen Namen danken, uns rühmen Deines Ruhmes! -

Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

48 Gepriesen sei der Herr, Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit, und alles Volk soll sprechen: "Amen! Alleluja!"

Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!