Job 16
1 Darauf erwidert Job und spricht:
А Йов відповів та й сказав:
2 "Desgleichen hörte ich schon viel; ihr alle seid mir leidige Tröster.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Sind zweckvoll windige Worte? Oder, was zwingt dich, daß du Rede stehst?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Wie ihr, so könnte ich auch reden, wärt ihr an meiner Stelle. Ich übertrumpfte euch durch Worte, und schüttelte bloß mit dem Kopfe über euch.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Mit meinem Munde tröstete ich euch, doch Mitleid hielte meine Lippen an.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Wenn aber ich jetzt rede, so wird mein Schmerz doch nicht gelindert. Und unterlaß ich es, was nur verliere ich?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 So hat man also mich besiegt. Du hast mir das verwirrt, was für mich zeugt,
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 hast wehrlos mich gemacht. - Zum Kläger ward er mir und trat mir gegenüber; er sagte mir ins Angesicht, ich löge.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Er rümpft die Nase und befeindet mich und knirscht mit seinen Zähnen wider mich, und als mein Feind rollt er die Augen gegen mich.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Sie sperren gegen mich den Mund weit auf und schlagen mich gar schmählich auf die Wangen; dabei ergänzen sie sich gegenseitig wider mich.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Dem Bösewicht gibt Gott mich preis; durch Frevler Hände macht er meine Wunde aufbrechen.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Ich lebte ruhig. Da kam im Sturm er gegen mich, ergriff mich an dem Nacken, warf mich hin und machte mich für sich zur Zielscheibe.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Die Pfeile schwirren um mich her. Er spaltet meine Nieren schonungslos und schüttet meine Galle auf den Boden.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Er bricht mir Bresche ein um Bresche und rennt gleich einem Kriegsheld wider mich.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Da habe ich das Trauerkleid mir angenäht und in den Staub mein Horn gebohrt.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Vom Weinen rot ist mein Gesicht, und meine Augen sind umflort.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Und doch war schuldlos meine Hand, aufrichtig immer mein Gebet.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Du, Erde, decke nicht mein Blut, und meinem Klageruf sei keine Schranke!
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Im Himmel gibt's für mich noch Zeugen und Eideshelfer in den Höhen.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Fürsprecher sind mir meine Sitten. Mein Auge weint zu Gott,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 daß er dem Manne Recht verschaffe gegen Gott, so, wie man's bei den Menschen macht und seinesgleichen.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Denn wenig Jahre noch, dann walle ich auf einem Pfade ohne Wiederkehr."
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
