Actes 4
1 Pendant que Pierre et Jean parlaient au peuple, les sacrificateurs, le commandant du temple et les sadducéens survinrent,
А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 très inquiets de ce qu'ils enseignaient le peuple et annonçaient, en la personne de Jésus, la résurrection des morts.
обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 Ils mirent la main sur eux et les jetèrent en prison jusqu'au lendemain, parce qu'il était déjà tard.
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 Cependant, plusieurs de ceux qui avaient entendu la parole crurent, et le nombre des fidèles s'éleva à cinq mille environ.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 Le lendemain, les chefs du peuple, les anciens et les scribes, s'assemblèrent à Jérusalem,
І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 avec Anne, le souverain sacrificateur, Caïphe, Jean, Alexandre, et tous ceux qui étaient de la famille des souverains sacrificateurs.
і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 Ils firent comparaître devant eux Pierre et Jean, et leur demandèrent: Par quel pouvoir, ou au nom de qui avez-vous fait cela?
І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 Alors Pierre, rempli de l'Esprit saint, leur dit: Chefs du peuple et anciens,
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 puisque nous sommes aujourd'hui interrogés pour avoir fait du bien à un homme infirme, et qu'on nous demande comment il a été guéri,
Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 sachez-le, vous tous, et que tout le peuple d'Israël le sache aussi, c'est au nom de Jésus-Christ de Nazareth, que vous avez crucifié et que Dieu a ressuscité des morts, c'est par lui que cet homme se présente guéri devant vous.
нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 Ce Jésus est la pierre rejetée par vous qui bâtissez; elle est devenue la pierre de l'angle.
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 Il n'y a de salut en aucun autre; car il n'y a, sous le ciel, aucun autre nom qui ait été donné aux hommes, par lequel nous devions être sauvés.
І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 Quand ils virent la hardiesse de Pierre et de Jean, sachant bien que c'étaient des hommes du peuple, sans aucune instruction, ils furent dans l'étonnement; et ils reconnaissaient que Pierre et Jean avaient été avec Jésus.
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 Mais comme ils voyaient, debout auprès d'eux, l'homme qui avait été guéri, ils n'avaient rien à répliquer.
Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 Alors, après leur avoir ordonné de sortir du Sanhédrin, ils tinrent conseil entre eux en disant:
І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 Que ferons-nous à ces gens-là? Il est évident, en effet, pour tous les habitants de Jérusalem, qu'un miracle notoire a été accompli par eux; nous ne pouvons pas le nier.
говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 Cependant, afin que la chose ne se répande pas davantage dans le peuple, défendons-leur, avec menaces, de parler désormais à qui que ce soit en ce nom-là.
Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 Ils les firent donc rappeler et leur défendirent absolument de parler et d'enseigner au nom de Jésus.
І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 Mais Pierre et Jean leur répondirent: Jugez vous-mêmes s'il est juste, devant Dieu, de vous obéir plutôt qu'à Dieu.
І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 Car, pour nous, nous ne pouvons pas ne point parler des choses que nous avons vues et que nous avons entendues.
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 Ils les relâchèrent, après leur avoir adressé de nouvelles menaces, ne trouvant pas le moyen de les punir, à cause du peuple, parce que tous glorifiaient Dieu de ce qui était arrivé.
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 En effet, l'homme, en qui cette miraculeuse guérison avait été accomplie, était âgé de plus de quarante ans.
Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 Quand on les eut relâchés, ils vinrent auprès de leurs frères, et ils leur racontèrent tout ce que les principaux sacrificateurs et les anciens leur avaient dit.
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 Après les avoir entendus, ils élevèrent tous ensemble leur voix vers Dieu, et ils dirent: Souverain Maître, toi qui as fait le ciel, la terre, la mer et toutes les choses qui s'y trouvent,
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 — tu as dit par le Saint-Esprit, par la bouche de notre père, ton serviteur David: «Pourquoi les nations se sont-elles agitées, et pourquoi les peuples ont-ils formé de vains projets?
Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 Les rois de la terre se sont soulevés, et les princes se sont ligués ensemble contre le Seigneur et contre son Oint»
Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 En effet, Hérode et Ponce-Pilate, avec les nations et le peuple d'Israël, se sont véritablement ligués dans cette ville contre ton saint serviteur, Jésus, que tu as oint,
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 — pour accomplir tout ce que ta main et ta volonté avaient décidé d'avance.
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 Et maintenant, Seigneur, sois attentif à leurs menaces, et donne à tes serviteurs d'annoncer ta parole avec une pleine hardiesse,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 en étendant ta main, afin qu'il se fasse des guérisons, des miracles et des prodiges par le nom de ton saint serviteur Jésus.
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
31 Lorsqu'ils eurent prié, le lieu où ils étaient rassemblés trembla. Ils furent tous remplis du Saint-Esprit, et ils annonçaient la parole de Dieu avec hardiesse.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 Or, la multitude de ceux qui avaient cru n'était qu'un coeur et qu'une âme. Personne ne disait que ce qu'il possédait fût à lui en particulier; mais toutes choses étaient communes entre eux.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 Les apôtres, avec une grande puissance, rendaient leur témoignage au Seigneur Jésus et à sa résurrection, et une grande grâce reposait sur eux tous.
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 Car personne parmi eux n'était dans l'indigence, parce que tous ceux qui possédaient des champs ou des maisons, les vendaient, et ils apportaient le prix de ce qu'ils avaient vendu.
Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 Ils le mettaient aux pieds des apôtres; puis, on le distribuait à chacun selon ses besoins.
та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 Ainsi Joseph, surnommé par les apôtres Barnabas — c'est à dire: Fils de consolation — qui était Lévite et originaire de Chypre, possédait un champ:
Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 il le vendit, en apporta le prix, et il le mit aux pieds des apôtres.
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
