Marc 6
1 Et il sortit de là.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
2 Et le sabbat étant venu, il commença à enseigner dans la synagogue, et le plus grand nombre étaient stupéfaits en l'entendant, et ils disaient: « D'où viennent à celui-ci ces choses? » et: « Qu'est-ce que cette sagesse qui lui a été donnée, et les miracles de cette espèce qui se font par ses mains?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3 Celui-ci n'est-il pas le charpentier, le fils de Marie, et le frère de Jacques et de Josès et de Judas et de Simon? Et ses sœurs ne sont-elles pas ici parmi nous? » Et il était pour eux une pierre d'achoppement.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4 Et Jésus leur dit: « Ce n'est que dans sa patrie, et parmi ses parents, et dans sa famille, qu'un prophète est méprisé. »
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
5 Et il ne pouvait faire là aucun miracle, sauf qu'ayant imposé les mains à quelques infirmes, il les guérit;
І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6 et il s'émerveilla de leur incrédulité.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7 Et il appelle à lui les douze, et il commença à les envoyer deux par deux, et il leur donnait autorité sur les esprits impurs,
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8 et il leur ordonna de ne rien prendre pour la route, sauf un bâton seulement, point de pain, ni de besace, ni de monnaie dans la ceinture,
і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
9 mais de chausser des sandales, et de ne pas revêtir deux tuniques.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
10 Et il leur disait: « Partout où vous serez entrés dans une maison, restez-y jusques à ce que vous sortiez de là;
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11 et l'endroit qui ne vous aura pas reçus, et où l'on ne vous aura pas écoutés, secouez en sortant de là la poussière qui est sous vos pieds pour leur servir de témoignage. »
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
12 Et étant partis ils prêchèrent qu'on eût à se repentir,
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13 et ils chassaient plusieurs démons, et ils oignaient d'huile plusieurs malades, et ils les guérissaient.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14 Et le roi Hérode ouït parler de lui, car son nom était devenu célèbre, et on disait: « Jean le baptiseur est ressuscité des morts, et c'est pourquoi les miracles s'opèrent par lui; »
І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15 mais d'autres disaient: « C'est Élie; » tandis que d'autres disaient: « C'est un prophète comme l'un des prophètes. »
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16 Mais Hérode en ayant ouï parler, disait: « Ce Jean que j'ai fait décapiter, c'est lui qui est ressuscité. »
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17 En effet Hérode lui-même avait envoyé saisir Jean, et l'avait fait enchaîner en prison à cause d'Hérodias femme de Philippe son frère; car il l'avait épousée,
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18 et Jean disait à Hérode: « Il ne t'est pas permis de posséder la femme de ton frère. »
Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19 Mais Hérodias lui en gardait rancune, et elle voulait le faire mourir, et elle ne le pouvait pas,
Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
20 car Hérode craignait Jean; sachant que c'était un homme juste et saint, il le protégeait; et après l'avoir entendu, il était souvent inquiet, et il l'écoutait volontiers.
Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21 Et un jour propice étant survenu, auquel Hérode, pour la fête anniversaire de sa naissance, donna un festin à ses grands et aux généraux, et aux principaux de la Galilée,
Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22 et sa fille Hérodias étant entrée et ayant dansé, elle plut à Hérode et aux convives. Or le roi dit à la jeune fille: « Demande-moi ce que tu voudras, et je te le donnerai. »
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23 Et il lui dit avec serment: « Quoi que ce soit que tu me demandes, je te le donnerai, fût-ce la moitié de mon royaume. »
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
24 Et étant sortie, elle dit à sa mère: « Que demanderai-je? » Et elle lui dit: « La tête de Jean le baptiseur. »
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25 Et étant aussitôt rentrée avec empressement auprès du roi, elle lui adressa sa demande en disant: « Je veux que tu me donnes immédiatement sur un plat la tête de Jean le baptiseur. »
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
26 Et le roi devenu tout triste, ne voulut pas, à cause de ses serments et des convives, lui manquer de parole;
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
27 et aussitôt le roi expédia un de ses gardes, avec l'ordre de rapporter sa tête;
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
28 et étant parti il le décapita dans la prison, et rapporta sa tête sur un plat, et il la donna à la jeune fille, et la jeune fille la donna à sa mère.
І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
29 Et ses disciples l'ayant appris vinrent et enlevèrent son cadavre, et ils le placèrent dans un tombeau.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
30 Et les apôtres se réunirent auprès de Jésus, et ils lui racontèrent tout ce qu'ils avaient fait et tout ce qu'ils avaient enseigné.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31 Et il leur dit: « Venez, vous seuls, dans un lieu désert à l'écart, et reposez-vous un peu. » En effet les allants et venants étaient nombreux, et ils n'avaient pas même le loisir de manger.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
32 Et ils s'en allèrent sur la barque dans un lieu désert à l'écart.
І поплили в пусте місце човном, окроме.
33 Et on les vit partir, et plusieurs les reconnurent, et ils accoururent là à pied de toutes les villes, et ils les devancèrent.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34 Et lorsqu'il aborda, il vit une foule nombreuse, et il fut ému de compassion envers eux, car ils étaient comme des brebis qui n'ont point de berger; et il se mit à leur enseigner beaucoup de choses.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
35 Et comme l'heure était déjà fort avancée, ses disciples s'étant approchés de lui disaient: « Ce lieu est désert, et l'heure est déjà fort avancée,
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36 renvoie-les, afin qu'ils aillent dans les campagnes et les villages d'alentour s'acheter de quoi manger. »
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37 Mais il leur répliqua: « Donnez-leur vous-mêmes à manger. » Et ils lui disent: « Allons acheter pour deux cents deniers de pains, et donnons-leur à manger! »
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38 Mais il leur dit: « Combien avez-vous de pains? Allez le voir. » Et après s'en être assurés, ils disent: « Cinq, et deux poissons. »
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
39 Et il leur ordonna que tout le monde s'assît, groupes par groupes, sur l'herbe verte;
І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
40 et ils s'étendirent bandes par bandes de cent et de cinquante.
і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41 Et après avoir pris les cinq pains et les deux poissons, il prononça, en levant les yeux vers le ciel, une bénédiction; puis il rompit les pains, et il les donnait aux disciples, afin qu'ils les leur offrissent; et il distribua à tous les deux poissons.
І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
42 Et tous mangèrent et furent rassasiés;
І їли всі, й наситились.
43 et on emporta des morceaux de quoi remplir douze corbeilles, ainsi que des poissons.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44 Et ceux qui avaient mangé les pains étaient cinq mille hommes.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45 Et aussitôt il contraignit ses disciples à monter dans la barque et à passer les premiers sur l'autre rive, vers Bethsaïda, jusques à ce que lui-même eût renvoyé la foule.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46 Et après les avoir congédiés, il s'en alla sur la montagne pour prier.
І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 Et le soir étant venu, la barque se trouvait au milieu de la mer, et lui-même était seul à terre.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
48 Et les ayant vus battus par les flots, pendant qu'ils ramaient, car le vent leur était contraire, il vient vers eux à la quatrième veille de la nuit, en marchant sur la mer, et il voulait les dépasser.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49 Mais eux, en le voyant marcher sur la mer, s'imaginèrent que c'était un fantôme, et ils poussèrent des cris;
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 car tous le virent et furent troublés; mais aussitôt il leur parla et leur dit: « Courage, c'est moi, n'ayez pas peur? »
всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 Et il monta auprès d'eux dans la barque, et le vent tomba. Et ils ressentirent en eux-mêmes une grande stupéfaction;
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 car ils n'avaient pas compris l'affaire des pains, mais leur cœur était endurci.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
53 Et ayant achevé leur traversée, ils touchèrent terre à Gennèsareth, et ils abordèrent.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54 Et lorsqu'ils furent sortis de la barque, aussitôt qu'on l'eut reconnu,
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55 on parcourut toute cette contrée-là, et on se mit à transporter les malades sur leurs couchettes, partout où on entendait dire qu'il se trouvait.
кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56 Et partout où il entrait dans les villages, ou dans les villes, ou dans les campagnes, on déposait les malades dans les places publiques, et on le sollicitait afin qu'ils pussent toucher, ne fût-ce que la frange de son manteau, et tous ceux qui le touchèrent étaient guéris.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
