Hébreux 10

1 Car la Loi ayant l'ombre des biens à venir, et non la vive image des choses, ne peut jamais par les mêmes sacrifices que l'on offre continuellement chaque année, sanctifier ceux qui [s'y] attachent.

Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

2 Autrement n'eussent-ils pas cessé d'être offerts, puisque les sacrifiants étant une fois purifiés, ils n'eussent plus eu aucune conscience de péché?

Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.

3 Or il y a dans ces [sacrifices] une commémoration des péchés réitérée d'année en année.

А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.

4 Car il est impossible que le sang des taureaux et des boucs ôte les péchés.

Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

5 C'est pourquoi [Jésus-Christ] en entrant au monde a dit: tu n'as point voulu de sacrifice, ni d'offrande, mais tu m'as approprié un corps.

Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.

6 Tu n'as point pris plaisir aux holocaustes, ni à l'oblation pour le péché.

Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

7 Alors j'ai dit: me voic, je viens, il est écrit de moi au commencement du Livre: que je fasse, ô Dieu ta volonté.

Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

8 Ayant dit auparavant: tu n'as point voulu de sacrifice, ni d'offrande, ni d'holocaustes, ni d'oblation pour le péché, et tu n'y as point pris plaisir, lesquelles choses sont [pourtant] offertes selon la Loi, alors il a dit: me voici, je viens afin de faire, ô Dieu! ta volonté!

Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,

9 Il ôte [donc] le premier, afin d'établir le second.

потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.

10 Or c'est par cette volonté que nous sommes sanctifiés, [savoir] par l'oblation qui a été faite une seule fois du corps de Jésus-Christ.

По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

11 Tout Sacrificateur donc assiste chaque jour, administrant, et offrant souvent les mêmes sacrifices, qui ne peuvent jamais ôter les péchés.

І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

12 Mais celui-ci ayant offert un seul sacrifice pour les péchés, s'est assis pour toujours à la droite de Dieu;

Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,

13 Attendant ce qui reste, [savoir] que ses ennemis soient mis pour le marchepied de ses pieds.

дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.

14 Car par une seule oblation, il a consacré pour toujours ceux qui sont sanctifiés.

Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

15 Et c'est aussi ce que le Saint-Esprit nous témoigne, car après avoir dit premièrement:

Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

16 C'est ici l'alliance que je ferai avec eux après ces jours-là, dit le Seigneur, c'est que je mettrai mes Lois dans leurs cœurs, et je les écrirai dans leurs entendements;

"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

17 Et je ne me souviendrai plus de leurs péchés, ni de leurs iniquités.

і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

18 Or où les péchés sont pardonnés, il n'y a plus d'oblation pour le péché.

А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

19 Puis donc, mes frères, que nous avons la liberté d'entrer dans les lieux Saints par le sang de Jésus;

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

20 [Qui est] le chemin nouveau et vivant qu'il nous a consacré; [que nous avons, dis-je, la liberté d'y entrer] par le voile, c'est-à-dire, par sa propre chair;

дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,

21 Et [que nous avons] un grand Sacrificateur établi sur la maison de Dieu;

і Єрея великого над домом Божим,

22 Approchons-nous de lui avec un cœur sincère [et] une foi inébranlable, ayant les cœurs purifiés de mauvaise conscience, et le corps lavé d'eau nette;

приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

23 Retenons la profession de notre espérance sans varier, car celui qui [nous] a fait les promesses, est fidèle.

держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)

24 Et prenons garde l'un à l'autre, afin de nous inciter à la charité et aux bonnes œuvres;

і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

25 Ne quittant point notre assemblée, comme quelques-uns ont accoutumé [de faire], mais nous exhortant [l'un l'autre; et] cela d'autant plus que vous voyez approcher le jour.

не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

26 Car si nous péchons volontairement après avoir reçu la connaissance de la vérité, il ne reste plus de sacrifice pour les péchés.

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

27 Mais une attente terrible de jugement, et l'ardeur d'un feu qui doit dévorer les adversaires.

а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.

28 Si quelqu'un avait méprisé la Loi de Moïse, il mourait sans miséricorde, sur la déposition de deux ou de trois témoins.

Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

29 De combien pires tourments pensez-vous [donc] que sera jugé digne celui qui aura foulé aux pieds le Fils de Dieu, et qui aura tenu pour une chose profane le sang de l'alliance, par lequel il avait été sanctifié, et qui aura outragé l'Esprit de grâce?

Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

30 Car nous connaissons celui qui a dit: c'est à moi que la vengeance appartient, et je [le] rendrai, dit le Seigneur. Et en-core: le Seigneur jugera son peuple.

Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

31 C'est une chose terrible que de tomber entre les mains du Dieu vivant.

Страшно впасти в руки Бога живого.

32 Or rappelez dans votre mémoire les jours précédents, durant lesquels après avoir été illuminés, vous avez soutenu un grand combat de souffrances;

Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

33 Ayant été d'une part exposés à la vue de tout le monde par des opprobres et des afflictions; et de l'autre, ayant participé [aux maux] de ceux qui ont souffert de semblables indignités.

то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

34 Car vous avez aussi été participants de l'affliction de mes liens, et vous avez reçu avec joie l'enlèvement de vos biens; sachant en vous-mêmes que vous avez dans les Cieux des biens meilleurs et permanents.

Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

35 Ne perdez point cette fermeté que vous avez fait paraître, et qui sera bien récompensée.

Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

36 Parce que vous avez besoin de patience, afin qu'après avoir fait la volonté de Dieu, vous receviez [l'effet de sa] promesse.

Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

37 Car encore un peu de temps, et celui qui doit venir, viendra, et il ne tardera point.

Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

38 Or le juste vivra de la foi; mais si quelqu'un se retire, mon âme ne prend point de plaisir en lui.

"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."

39 Mais pour nous, nous n'avons garde de nous soustraire [à notre Maître]; ce serait notre perdition; mais nous persévérons dans la foi, pour le salut de l'âme.

Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.