Psalms 39

1 For the Chief Musician. For Jeduthun. A Psalm by David. I said, “I will watch my ways, so that I don’t sin with my tongue. I will keep my mouth with a bridle while the wicked is before me.”

Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 I was mute with silence. I held my peace, even from good. My sorrow was stirred.

Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.

3 My heart was hot within me. While I meditated, the fire burnt. I spoke with my tongue:

Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:

4 “LORD, show me my end, what is the measure of my days. Let me know how frail I am.

„Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“

5 Behold, you have made my days hand widths. My lifetime is as nothing before you. Surely every man stands as a breath.” (Selah)

Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! (Се́ла)

6 “Surely every man walks like a shadow. Surely they busy themselves in vain. He heaps up, and doesn’t know who shall gather.

У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!

7 Now, Lord, what do I wait for? My hope is in you.

А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!

8 Deliver me from all my transgressions. Don’t make me the reproach of the foolish.

Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!

9 I was mute. I didn’t open my mouth, because you did it.

Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —

10 Remove your scourge away from me. I am overcome by the blow of your hand.

забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.

11 When you rebuke and correct man for iniquity, you consume his wealth like a moth. Surely every man is but a breath.” (Selah)

Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! (Се́ла)

12 “Hear my prayer, LORD, and give ear to my cry. Don’t be silent at my tears. For I am a stranger with you, a foreigner, as all my fathers were.

Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!

13 Oh spare me, that I may recover strength, before I go away and exist no more.”

Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!