Job 19
1 Then Job answered,
А Йов відповів та й сказав:
2 “How long will you torment me, and crush me with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 You have reproached me ten times. You aren’t ashamed that you attack me.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 If it is true that I have erred, my error remains with myself.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If indeed you will magnify yourselves against me, and plead against me my reproach,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 know now that God has subverted me, and has surrounded me with his net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 “Behold, I cry out of wrong, but I am not heard. I cry for help, but there is no justice.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He has walled up my way so that I can’t pass, and has set darkness in my paths.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has stripped me of my glory, and taken the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He has broken me down on every side, and I am gone. He has plucked my hope up like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 He has also kindled his wrath against me. He counts me amongst his adversaries.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops come on together, build a siege ramp against me, and encamp around my tent.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 “He has put my brothers far from me. My acquaintances are wholly estranged from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My relatives have gone away. My familiar friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Those who dwell in my house and my maids consider me a stranger. I am an alien in their sight.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I call to my servant, and he gives me no answer. I beg him with my mouth.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My breath is offensive to my wife. I am loathsome to the children of my own mother.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even young children despise me. If I arise, they speak against me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my familiar friends abhor me. They whom I loved have turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My bones stick to my skin and to my flesh. I have escaped by the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 “Have pity on me. Have pity on me, you my friends, for the hand of God has touched me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do you persecute me as God, and are not satisfied with my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 “Oh that my words were now written! Oh that they were inscribed in a book!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 That with an iron pen and lead they were engraved in the rock forever!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 But as for me, I know that my Redeemer lives. In the end, he will stand upon the earth.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 After my skin is destroyed, then I will see God in my flesh,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 whom I, even I, will see on my side. My eyes will see, and not as a stranger. “My heart is consumed within me.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 If you say, ‘How we will persecute him!’ because the root of the matter is found in me,
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 be afraid of the sword, for wrath brings the punishments of the sword, that you may know there is a judgement.”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
