Romans 10
1 Brothers, my heart’s desire and my prayer to God is for Israel, that they may be saved.
Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.
2 For I testify about them that they have a zeal for God, but not according to knowledge.
Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
3 For being ignorant of God’s righteousness, and seeking to establish their own righteousness, they didn’t subject themselves to the righteousness of God.
Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.
4 For Christ is the fulfillment of the law for righteousness to everyone who believes.
Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.
5 For Moses writes about the righteousness of the law, “The one who does them will live by them.”
Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.
6 But the righteousness which is of faith says this, “Don’t say in your heart, ‘Who will ascend into heaven?’ (that is, to bring Christ down);
А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу; )
7 or, ‘Who will descend into the abyss?’ (that is, to bring Christ up from the dead.)” (Abyssos g12)
або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) (Abyssos g12)
8 But what does it say? “The word is near you, in your mouth and in your heart;” that is, the word of faith which we preach:
А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;
9 that if you will confess with your mouth that Jesus is Lord and believe in your heart that God raised him from the dead, you will be saved.
щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.
10 For with the heart one believes resulting in righteousness; and with the mouth confession is made resulting in salvation.
Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
11 For the Scripture says, “Whoever believes in him will not be disappointed.”
Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
12 For there is no distinction between Jew and Greek; for the same Lord is Lord of all, and is rich to all who call on him.
Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.
13 For, “Whoever will call on the name of the Lord will be saved.”
Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
14 How then will they call on him in whom they have not believed? How will they believe in him whom they have not heard? How will they hear without a preacher?
Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
15 And how will they preach unless they are sent? As it is written: “How beautiful are the feet of those who preach the Good News of peace, who bring glad tidings of good things!”
А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
16 But they didn’t all listen to the glad news. For Isaiah says, “Lord, who has believed our report?”
Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
17 So faith comes by hearing, and hearing by the word of God.
Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
18 But I say, didn’t they hear? Yes, most certainly, “Their sound went out into all the earth, their words to the ends of the world.”
Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
19 But I ask, didn’t Israel know? First Moses says, “I will provoke you to jealousy with that which is no nation. I will make you angry with a nation void of understanding.”
І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
20 Isaiah is very bold and says, “I was found by those who didn’t seek me. I was revealed to those who didn’t ask for me.”
Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
21 But about Israel he says, “All day long I stretched out my hands to a disobedient and contrary people.”
До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.
