Matthew 27
1 Now when morning had come, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus to put him to death.
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 They bound him, led him away, and delivered him up to Pontius Pilate, the governor.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Then Judas, who betrayed him, when he saw that Jesus was condemned, felt remorse, and brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and elders,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 saying, “I have sinned in that I betrayed innocent blood.” But they said, “What is that to us? You see to it.”
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 He threw down the pieces of silver in the sanctuary and departed. Then he went away and hanged himself.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 The chief priests took the pieces of silver and said, “It’s not lawful to put them into the treasury, since it is the price of blood.”
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 They took counsel, and bought the potter’s field with them to bury strangers in.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Therefore that field has been called “The Field of Blood” to this day.
чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
9 Then that which was spoken through Jeremiah the prophet was fulfilled, saying, “They took the thirty pieces of silver, the price of him upon whom a price had been set, whom some of the children of Israel priced,
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 and they gave them for the potter’s field, as the Lord commanded me.”
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 Now Jesus stood before the governor; and the governor asked him, saying, “Are you the King of the Jews?” Jesus said to him, “So you say.”
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 When he was accused by the chief priests and elders, he answered nothing.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 Then Pilate said to him, “Don’t you hear how many things they testify against you?”
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 He gave him no answer, not even one word, so that the governor marveled greatly.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 Now at the feast the governor was accustomed to release to the multitude one prisoner whom they desired.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 They had then a notable prisoner called Barabbas.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 When therefore they were gathered together, Pilate said to them, “Whom do you want me to release to you? Barabbas, or Jesus who is called Christ?”
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 For he knew that because of envy they had delivered him up.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 While he was sitting on the judgment seat, his wife sent to him, saying, “Have nothing to do with that righteous man, for I have suffered many things today in a dream because of him.”
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 Now the chief priests and the elders persuaded the multitudes to ask for Barabbas and destroy Jesus.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 But the governor answered them, “Which of the two do you want me to release to you?” They said, “Barabbas!”
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Pilate said to them, “What then shall I do to Jesus who is called Christ?” They all said to him, “Let him be crucified!”
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 But the governor said, “Why? What evil has he done?” But they cried out exceedingly, saying, “Let him be crucified!”
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 So when Pilate saw that nothing was being gained, but rather that a disturbance was starting, he took water and washed his hands before the multitude, saying, “I am innocent of the blood of this righteous person. You see to it.”
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 All the people answered, “May his blood be on us and on our children!”
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Then he released Barabbas to them, but Jesus he flogged and delivered to be crucified.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Then the governor’s soldiers took Jesus into the Praetorium, and gathered the whole garrison together against him.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 They stripped him and put a scarlet robe on him.
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 They braided a crown of thorns and put it on his head, and a reed in his right hand; and they kneeled down before him and mocked him, saying, “Hail, King of the Jews!”
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 They spat on him, and took the reed and struck him on the head.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 When they had mocked him, they took the robe off him, and put his clothes on him, and led him away to crucify him.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 As they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name, and they compelled him to go with them, that he might carry his cross.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 When they came to a place called “Golgotha”, that is to say, “The place of a skull,”
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 they gave him sour wine to drink mixed with gall. When he had tasted it, he would not drink.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 When they had crucified him, they divided his clothing among them, casting lots,
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 and they sat and watched him there.
І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 They set up over his head the accusation against him written, “THIS IS JESUS, THE KING OF THE JEWS.”
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Then there were two robbers crucified with him, one on his right hand and one on the left.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 Those who passed by blasphemed him, wagging their heads
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 and saying, “You who destroy the temple and build it in three days, save yourself! If you are the Son of God, come down from the cross!”
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 Likewise the chief priests also mocking with the scribes, the Pharisees, and the elders, said,
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 “He saved others, but he can’t save himself. If he is the King of Israel, let him come down from the cross now, and we will believe in him.
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 He trusts in God. Let God deliver him now, if he wants him; for he said, ‘I am the Son of God.’”
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 The robbers also who were crucified with him cast on him the same reproach.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 Now from the sixth hour there was darkness over all the land until the ninth hour.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 About the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, “Eli, Eli, lima sabachthani?” That is, “My God, my God, why have you forsaken me?”
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 Some of them who stood there, when they heard it, said, “This man is calling Elijah.”
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 Immediately one of them ran and took a sponge, filled it with vinegar, put it on a reed, and gave him a drink.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 The rest said, “Let him be. Let’s see whether Elijah comes to save him.”
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 Jesus cried again with a loud voice, and yielded up his spirit.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 Behold, the veil of the temple was torn in two from the top to the bottom. The earth quaked and the rocks were split.
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 The tombs were opened, and many bodies of the saints who had fallen asleep were raised;
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 and coming out of the tombs after his resurrection, they entered into the holy city and appeared to many.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Now the centurion and those who were with him watching Jesus, when they saw the earthquake and the things that were done, were terrified, saying, “Truly this was the Son of God!”
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 Many women were there watching from afar, who had followed Jesus from Galilee, serving him.
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 Among them were Mary Magdalene, Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 When evening had come, a rich man from Arimathaea named Joseph, who himself was also Jesus’ disciple, came.
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 This man went to Pilate and asked for Jesus’ body. Then Pilate commanded the body to be given up.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 Joseph took the body and wrapped it in a clean linen cloth
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 and laid it in his own new tomb, which he had cut out in the rock. Then he rolled a large stone against the door of the tomb, and departed.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 Mary Magdalene was there, and the other Mary, sitting opposite the tomb.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 Now on the next day, which was the day after the Preparation Day, the chief priests and the Pharisees were gathered together to Pilate,
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 saying, “Sir, we remember what that deceiver said while he was still alive: ‘After three days I will rise again.’
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Command therefore that the tomb be made secure until the third day, lest perhaps his disciples come at night and steal him away, and tell the people, ‘He is risen from the dead;’ and the last deception will be worse than the first.”
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 Pilate said to them, “You have a guard. Go, make it as secure as you can.”
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 So they went with the guard and made the tomb secure, sealing the stone.
І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
