Luke 9
1 He called the twelve together and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.
Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
2 He sent them out to preach God’s Kingdom and to heal the sick.
І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
3 He said to them, “Take nothing for your journey—no staffs, nor wallet, nor bread, nor money. Don’t have two tunics each.
Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
4 Into whatever house you enter, stay there, and depart from there.
Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
5 As many as don’t receive you, when you depart from that city, shake off even the dust from your feet for a testimony against them.”
Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
6 They departed and went throughout the villages, preaching the Good News and healing everywhere.
Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
7 Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him; and he was very perplexed, because it was said by some that John had risen from the dead,
Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
8 and by some that Elijah had appeared, and by others that one of the old prophets had risen again.
інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
9 Herod said, “I beheaded John, but who is this about whom I hear such things?” He sought to see him.
Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
10 The apostles, when they had returned, told him what things they had done. He took them and withdrew apart to a desert region of a city called Bethsaida.
Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11 But the multitudes, perceiving it, followed him. He welcomed them, spoke to them of God’s Kingdom, and he cured those who needed healing.
Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
12 The day began to wear away; and the twelve came and said to him, “Send the multitude away, that they may go into the surrounding villages and farms and lodge and get food, for we are here in a deserted place.”
Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
13 But he said to them, “You give them something to eat.” They said, “We have no more than five loaves and two fish, unless we should go and buy food for all these people.”
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
14 For they were about five thousand men. He said to his disciples, “Make them sit down in groups of about fifty each.”
А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
15 They did so, and made them all sit down.
Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
16 He took the five loaves and the two fish, and looking up to the sky, he blessed them, broke them, and gave them to the disciples to set before the multitude.
Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
17 They ate and were all filled. They gathered up twelve baskets of broken pieces that were left over.
Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
18 As he was praying alone, the disciples were near him, and he asked them, “Who do the multitudes say that I am?”
Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
19 They answered, “‘John the Baptizer,’ but others say, ‘Elijah,’ and others, that one of the old prophets has risen again.”
Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
20 He said to them, “But who do you say that I am?” Peter answered, “The Christ of God.”
Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
21 But he warned them and commanded them to tell this to no one,
Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
22 saying, “The Son of Man must suffer many things, and be rejected by the elders, chief priests, and scribes, and be killed, and the third day be raised up.”
Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
23 He said to all, “If anyone desires to come after me, let him deny himself, take up his cross, and follow me.
Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
24 For whoever desires to save his life will lose it, but whoever will lose his life for my sake will save it.
Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
25 For what does it profit a man if he gains the whole world, and loses or forfeits his own self?
Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
26 For whoever will be ashamed of me and of my words, of him will the Son of Man be ashamed when he comes in his glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.
Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27 But I tell you the truth: There are some of those who stand here who will in no way taste of death until they see God’s Kingdom.”
Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
28 About eight days after these sayings, he took with him Peter, John, and James, and went up onto the mountain to pray.
А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
29 As he was praying, the appearance of his face was altered, and his clothing became white and dazzling.
Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
30 Behold, two men were talking with him, who were Moses and Elijah,
І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
31 who appeared in glory and spoke of his departure, which he was about to accomplish at Jerusalem.
Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
32 Now Peter and those who were with him were heavy with sleep, but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men who stood with him.
Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
33 As they were parting from him, Peter said to Jesus, “Master, it is good for us to be here. Let’s make three tents: one for you, one for Moses, and one for Elijah,” not knowing what he said.
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
34 While he said these things, a cloud came and overshadowed them, and they were afraid as they entered into the cloud.
Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
35 A voice came out of the cloud, saying, “This is my beloved Son. Listen to him!”
З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
36 When the voice came, Jesus was found alone. They were silent, and told no one in those days any of the things which they had seen.
Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
37 On the next day, when they had come down from the mountain, a great multitude met him.
Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
38 Behold, a man from the crowd called out, saying, “Teacher, I beg you to look at my son, for he is my only born child.
І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
39 Behold, a spirit takes him, he suddenly cries out, and it convulses him so that he foams; and it hardly departs from him, bruising him severely.
[Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
40 I begged your disciples to cast it out, and they couldn’t.”
Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
41 Jesus answered, “Faithless and perverse generation, how long shall I be with you and bear with you? Bring your son here.”
Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
42 While he was still coming, the demon threw him down and convulsed him violently. But Jesus rebuked the unclean spirit, healed the boy, and gave him back to his father.
Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
43 They were all astonished at the majesty of God. But while all were marveling at all the things which Jesus did, he said to his disciples,
Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
44 “Let these words sink into your ears, for the Son of Man will be delivered up into the hands of men.”
«Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
45 But they didn’t understand this saying. It was concealed from them, that they should not perceive it, and they were afraid to ask him about this saying.
Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
46 An argument arose among them about which of them was the greatest.
Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
47 Jesus, perceiving the reasoning of their hearts, took a little child, and set him by his side,
Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
48 and said to them, “Whoever receives this little child in my name receives me. Whoever receives me receives him who sent me. For whoever is least among you all, this one will be great.”
та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
49 John answered, “Master, we saw someone casting out demons in your name, and we forbade him, because he doesn’t follow with us.”
Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
50 Jesus said to him, “Don’t forbid him, for he who is not against us is for us.”
Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51 It came to pass, when the days were near that he should be taken up, he intently set his face to go to Jerusalem
Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
52 and sent messengers before his face. They went and entered into a village of the Samaritans, so as to prepare for him.
І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
53 They didn’t receive him, because he was traveling with his face set toward Jerusalem.
Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
54 When his disciples, James and John, saw this, they said, “Lord, do you want us to command fire to come down from the sky and destroy them, just as Elijah did?”
Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
55 But he turned and rebuked them, “You don’t know of what kind of spirit you are.
[Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
56 For the Son of Man didn’t come to destroy men’s lives, but to save them.” They went to another village.
бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
57 As they went on the way, a certain man said to him, “I want to follow you wherever you go, Lord.”
Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
58 Jesus said to him, “The foxes have holes and the birds of the sky have nests, but the Son of Man has no place to lay his head.”
Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
59 He said to another, “Follow me!” But he said, “Lord, allow me first to go and bury my father.”
А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
60 But Jesus said to him, “Leave the dead to bury their own dead, but you go and announce God’s Kingdom.”
Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
61 Another also said, “I want to follow you, Lord, but first allow me to say good-bye to those who are at my house.”
Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
62 But Jesus said to him, “No one, having put his hand to the plow and looking back, is fit for God’s Kingdom.”
Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
