Luke 24
1 But on the first day of the week, at early dawn, they and some others came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2 They found the stone rolled away from the tomb.
Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3 They entered in, and didn’t find the Lord Jesus’ body.
І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4 While they were greatly perplexed about this, behold, two men stood by them in dazzling clothing.
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5 Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. The men said to them, “Why do you seek the living among the dead?
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6 He isn’t here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7 saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men and be crucified, and the third day rise again?”
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
8 They remembered his words,
І згадали слова Його,
9 returned from the tomb, and told all these things to the eleven and to all the rest.
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10 Now they were Mary Magdalene, Joanna, and Mary the mother of James. The other women with them told these things to the apostles.
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
11 These words seemed to them to be nonsense, and they didn’t believe them.
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12 But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen lying by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13 Behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was sixty stadia from Jerusalem.
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14 They talked with each other about all of these things which had happened.
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15 While they talked and questioned together, Jesus himself came near, and went with them.
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16 But their eyes were kept from recognizing him.
Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17 He said to them, “What are you talking about as you walk, and are sad?”
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18 One of them, named Cleopas, answered him, “Are you the only stranger in Jerusalem who doesn’t know the things which have happened there in these days?”
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19 He said to them, “What things?” They said to him, “The things concerning Jesus the Nazarene, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
20 and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
21 But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22 Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
23 and when they didn’t find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24 Some of us went to the tomb and found it just like the women had said, but they didn’t see him.”
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25 He said to them, “Foolish people, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!
І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26 Didn’t the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?”
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27 Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
28 They came near to the village where they were going, and he acted like he would go further.
І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
29 They urged him, saying, “Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over.” He went in to stay with them.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30 When he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave it to them.
І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
31 Their eyes were opened and they recognized him; then he vanished out of their sight.
їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32 They said to one another, “Weren’t our hearts burning within us while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?”
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33 They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
34 saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”
як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
35 They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36 As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, “Peace be to you.”
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37 But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38 He said to them, “Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39 See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit doesn’t have flesh and bones, as you see that I have.”
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40 When he had said this, he showed them his hands and his feet.
І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41 While they still didn’t believe for joy, and wondered, he said to them, “Do you have anything here to eat?”
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42 They gave him a piece of a broiled fish and some honeycomb.
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43 He took them, and ate in front of them.
І взявши, їв перед ними.
44 He said to them, “This is what I told you while I was still with you, that all things which are written in the law of Moses, the prophets, and the psalms concerning me must be fulfilled.”
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45 Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.
Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46 He said to them, “Thus it is written, and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47 and that repentance and remission of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48 You are witnesses of these things.
Ви ж сьвідки сього.
49 Behold, I send out the promise of my Father on you. But wait in the city of Jerusalem until you are clothed with power from on high.”
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50 He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands and blessed them.
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51 While he blessed them, he withdrew from them and was carried up into heaven.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52 They worshiped him and returned to Jerusalem with great joy,
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53 and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
