Luke 22
1 Now the feast of unleavened bread, which is called the Passover, was approaching.
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2 The chief priests and the scribes sought how they might put him to death, for they feared the people.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3 Satan entered into Judas, who was also called Iscariot, who was counted with the twelve.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4 He went away and talked with the chief priests and captains about how he might deliver him to them.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5 They were glad, and agreed to give him money.
І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
6 He consented and sought an opportunity to deliver him to them in the absence of the multitude.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7 The day of unleavened bread came, on which the Passover must be sacrificed.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8 Jesus sent Peter and John, saying, “Go and prepare the Passover for us, that we may eat.”
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
9 They said to him, “Where do you want us to prepare?”
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10 He said to them, “Behold, when you have entered into the city, a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him into the house which he enters.
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11 Tell the master of the house, ‘The Teacher says to you, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
12 He will show you a large, furnished upper room. Make preparations there.”
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13 They went, found things as Jesus had told them, and they prepared the Passover.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14 When the hour had come, he sat down with the twelve apostles.
І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
15 He said to them, “I have earnestly desired to eat this Passover with you before I suffer,
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16 for I tell you, I will no longer by any means eat of it until it is fulfilled in God’s Kingdom.”
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17 He received a cup, and when he had given thanks, he said, “Take this and share it among yourselves,
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
18 for I tell you, I will not drink at all again from the fruit of the vine, until God’s Kingdom comes.”
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19 He took bread, and when he had given thanks, he broke and gave it to them, saying, “This is my body which is given for you. Do this in memory of me.”
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20 Likewise, he took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in my blood, which is poured out for you.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21 But behold, the hand of him who betrays me is with me on the table.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22 The Son of Man indeed goes as it has been determined, but woe to that man through whom he is betrayed!”
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23 They began to question among themselves which of them it was who would do this thing.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
24 A dispute also arose among them, which of them was considered to be greatest.
Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25 He said to them, “The kings of the nations lord it over them, and those who have authority over them are called ‘benefactors.’
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
26 But not so with you. Rather, the one who is greater among you, let him become as the younger, and one who is governing, as one who serves.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
27 For who is greater, one who sits at the table, or one who serves? Isn’t it he who sits at the table? But I am among you as one who serves.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28 “But you are those who have continued with me in my trials.
Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29 I confer on you a kingdom, even as my Father conferred on me,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30 that you may eat and drink at my table in my Kingdom. You will sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.”
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31 The Lord said, “Simon, Simon, behold, Satan asked to have all of you, that he might sift you as wheat,
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
32 but I prayed for you, that your faith wouldn’t fail. You, when once you have turned again, establish your brothers.”
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 He said to him, “Lord, I am ready to go with you both to prison and to death!”
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34 He said, “I tell you, Peter, the rooster will by no means crow today until you deny that you know me three times.”
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35 He said to them, “When I sent you out without purse, bag, and sandals, did you lack anything?” They said, “Nothing.”
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36 Then he said to them, “But now, whoever has a purse, let him take it, and likewise a bag. Whoever has none, let him sell his cloak, and buy a sword.
Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37 For I tell you that this which is written must still be fulfilled in me: ‘He was counted with transgressors.’ For that which concerns me is being fulfilled.”
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38 They said, “Lord, behold, here are two swords.” He said to them, “That is enough.”
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
39 He came out and went, as his custom was, to the Mount of Olives. His disciples also followed him.
І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40 When he was at the place, he said to them, “Pray that you don’t enter into temptation.”
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41 He was withdrawn from them about a stone’s throw, and he knelt down and prayed,
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
42 saying, “Father, if you are willing, remove this cup from me. Nevertheless, not my will, but yours, be done.”
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43 An angel from heaven appeared to him, strengthening him.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44 Being in agony, he prayed more earnestly. His sweat became like great drops of blood falling down on the ground.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45 When he rose up from his prayer, he came to the disciples and found them sleeping because of grief,
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46 and said to them, “Why do you sleep? Rise and pray that you may not enter into temptation.”
і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47 While he was still speaking, a crowd appeared. He who was called Judas, one of the twelve, was leading them. He came near to Jesus to kiss him.
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
48 But Jesus said to him, “Judas, do you betray the Son of Man with a kiss?”
Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49 When those who were around him saw what was about to happen, they said to him, “Lord, shall we strike with the sword?”
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50 A certain one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51 But Jesus answered, “Let me at least do this”—and he touched his ear and healed him.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52 Jesus said to the chief priests, captains of the temple, and elders, who had come against him, “Have you come out as against a robber, with swords and clubs?
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53 When I was with you in the temple daily, you didn’t stretch out your hands against me. But this is your hour, and the power of darkness.”
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54 They seized him and led him away, and brought him into the high priest’s house. But Peter followed from a distance.
Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
55 When they had kindled a fire in the middle of the courtyard and had sat down together, Peter sat among them.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56 A certain servant girl saw him as he sat in the light, and looking intently at him, said, “This man also was with him.”
Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57 He denied Jesus, saying, “Woman, I don’t know him.”
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58 After a little while someone else saw him and said, “You also are one of them!” But Peter answered, “Man, I am not!”
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59 After about one hour passed, another confidently affirmed, saying, “Truly this man also was with him, for he is a Galilean!”
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
60 But Peter said, “Man, I don’t know what you are talking about!” Immediately, while he was still speaking, a rooster crowed.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61 The Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the Lord’s word, how he said to him, “Before the rooster crows you will deny me three times.”
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62 He went out, and wept bitterly.
І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63 The men who held Jesus mocked him and beat him.
А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи.
64 Having blindfolded him, they struck him on the face and asked him, “Prophesy! Who is the one who struck you?”
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65 They spoke many other things against him, insulting him.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66 As soon as it was day, the assembly of the elders of the people were gathered together, both chief priests and scribes, and they led him away into their council, saying,
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
67 “If you are the Christ, tell us.” But he said to them, “If I tell you, you won’t believe,
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
68 and if I ask, you will in no way answer me or let me go.
коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
69 From now on, the Son of Man will be seated at the right hand of the power of God.”
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
70 They all said, “Are you then the Son of God?” He said to them, “You say it, because I am.”
І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71 They said, “Why do we need any more witness? For we ourselves have heard from his own mouth!”
Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його.
