John 13
1 Now before the feast of the Passover, Jesus, knowing that his time had come that he would depart from this world to the Father, having loved his own who were in the world, he loved them to the end.
Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2 During supper, the devil having already put into the heart of Judas Iscariot, Simon’s son, to betray him,
І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3 Jesus, knowing that the Father had given all things into his hands, and that he came from God and was going to God,
знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4 arose from supper, and laid aside his outer garments. He took a towel and wrapped a towel around his waist.
устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
5 Then he poured water into the basin, and began to wash the disciples’ feet and to wipe them with the towel that was wrapped around him.
Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6 Then he came to Simon Peter. He said to him, “Lord, do you wash my feet?”
Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7 Jesus answered him, “You don’t know what I am doing now, but you will understand later.”
Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8 Peter said to him, “You will never wash my feet!” Jesus answered him, “If I don’t wash you, you have no part with me.” (aiōn g165)
Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. (aiōn g165)
9 Simon Peter said to him, “Lord, not my feet only, but also my hands and my head!”
Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10 Jesus said to him, “Someone who has bathed only needs to have his feet washed, but is completely clean. You are clean, but not all of you.”
Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11 For he knew him who would betray him; therefore he said, “You are not all clean.”
Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
12 So when he had washed their feet, put his outer garment back on, and sat down again, he said to them, “Do you know what I have done to you?
Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13 You call me, ‘Teacher’ and ‘Lord.’ You say so correctly, for so I am.
Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.
14 If I then, the Lord and the Teacher, have washed your feet, you also ought to wash one another’s feet.
Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15 For I have given you an example, that you should also do as I have done to you.
Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16 Most certainly I tell you, a servant is not greater than his lord, neither is one who is sent greater than he who sent him.
Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17 If you know these things, blessed are you if you do them.
Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се.
18 I don’t speak concerning all of you. I know whom I have chosen; but that the Scripture may be fulfilled, ‘He who eats bread with me has lifted up his heel against me.’
Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19 From now on, I tell you before it happens, that when it happens, you may believe that I am he.
Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я,
20 Most certainly I tell you, he who receives whomever I send, receives me; and he who receives me, receives him who sent me.”
Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21 When Jesus had said this, he was troubled in spirit, and testified, “Most certainly I tell you that one of you will betray me.”
Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22 The disciples looked at one another, perplexed about whom he spoke.
Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить.
23 One of his disciples, whom Jesus loved, was at the table, leaning against Jesus’ chest.
Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
24 Simon Peter therefore beckoned to him, and said to him, “Tell us who it is of whom he speaks.”
Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
25 He, leaning back, as he was, on Jesus’ chest, asked him, “Lord, who is it?”
Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
26 Jesus therefore answered, “It is he to whom I will give this piece of bread when I have dipped it.” So when he had dipped the piece of bread, he gave it to Judas, the son of Simon Iscariot.
Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27 After the piece of bread, then Satan entered into him. Then Jesus said to him, “What you do, do quickly.”
А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28 Now nobody at the table knew why he said this to him.
Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
29 For some thought, because Judas had the money box, that Jesus said to him, “Buy what things we need for the feast,” or that he should give something to the poor.
Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30 Therefore having received that morsel, he went out immediately. It was night.
Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
31 When he had gone out, Jesus said, “Now the Son of Man has been glorified, and God has been glorified in him.
Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32 If God has been glorified in him, God will also glorify him in himself, and he will glorify him immediately.
Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33 Little children, I will be with you a little while longer. You will seek me, and as I said to the Jews, ‘Where I am going, you can’t come,’ so now I tell you.
Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34 A new commandment I give to you, that you love one another. Just as I have loved you, you also love one another.
Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35 By this everyone will know that you are my disciples, if you have love for one another.”
По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36 Simon Peter said to him, “Lord, where are you going?” Jesus answered, “Where I am going, you can’t follow now, but you will follow afterwards.”
Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною.
37 Peter said to him, “Lord, why can’t I follow you now? I will lay down my life for you.”
Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
38 Jesus answered him, “Will you lay down your life for me? Most certainly I tell you, the rooster won’t crow until you have denied me three times.
Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
