James 1
1 James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are in the Dispersion: Greetings.
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.
2 Count it all joy, my brothers, when you fall into various temptations,
Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3 knowing that the testing of your faith produces endurance.
знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4 Let endurance have its perfect work, that you may be perfect and complete, lacking in nothing.
терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5 But if any of you lacks wisdom, let him ask of God, who gives to all liberally and without reproach, and it will be given to him.
Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 But let him ask in faith, without any doubting, for he who doubts is like a wave of the sea, driven by the wind and tossed.
Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
7 For that man shouldn’t think that he will receive anything from the Lord.
Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 He is a double-minded man, unstable in all his ways.
Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 Let the brother in humble circumstances glory in his high position;
Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 and the rich, in that he is made humble, because like the flower in the grass, he will pass away.
а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 For the sun arises with the scorching wind and withers the grass; and the flower in it falls, and the beauty of its appearance perishes. So the rich man will also fade away in his pursuits.
Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Blessed is a person who endures temptation, for when he has been approved, he will receive the crown of life which the Lord promised to those who love him.
Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Let no man say when he is tempted, “I am tempted by God,” for God can’t be tempted by evil, and he himself tempts no one.
Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.
14 But each one is tempted when he is drawn away by his own lust and enticed.
Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15 Then the lust, when it has conceived, bears sin. The sin, when it is full grown, produces death.
Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Don’t be deceived, my beloved brothers.
Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 Every good gift and every perfect gift is from above, coming down from the Father of lights, with whom can be no variation nor turning shadow.
Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Of his own will he gave birth to us by the word of truth, that we should be a kind of first fruits of his creatures.
Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 So, then, my beloved brothers, let every man be swift to hear, slow to speak, and slow to anger;
Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 for the anger of man doesn’t produce the righteousness of God.
Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Therefore, putting away all filthiness and overflowing of wickedness, receive with humility the implanted word, which is able to save your souls.
Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 But be doers of the word, and not only hearers, deluding your own selves.
Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 For if anyone is a hearer of the word and not a doer, he is like a man looking at his natural face in a mirror;
Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 for he sees himself, and goes away, and immediately forgets what kind of man he was.
Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 But he who looks into the perfect law of freedom and continues, not being a hearer who forgets but a doer of the work, this man will be blessed in what he does.
Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 If anyone among you thinks himself to be religious while he doesn’t bridle his tongue, but deceives his heart, this man’s religion is worthless.
Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Pure religion and undefiled before our God and Father is this: to visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep oneself unstained by the world.
Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
