Acts 14
1 In Iconium, they entered together into the synagogue of the Jews, and so spoke that a great multitude both of Jews and of Greeks believed.
Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.
2 But the disbelieving Jews stirred up and embittered the souls of the Gentiles against the brothers.
Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів.
3 Therefore they stayed there a long time, speaking boldly in the Lord, who testified to the word of his grace, granting signs and wonders to be done by their hands.
Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
4 But the multitude of the city was divided. Part sided with the Jews and part with the apostles.
Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
5 When some of both the Gentiles and the Jews, with their rulers, made a violent attempt to mistreat and stone them,
Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
6 they became aware of it and fled to the cities of Lycaonia, Lystra, Derbe, and the surrounding region.
вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
7 There they preached the Good News.
і там благовіствували.
8 At Lystra a certain man sat, impotent in his feet, a cripple from his mother’s womb, who never had walked.
А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив.
9 He was listening to Paul speaking, who, fastening eyes on him and seeing that he had faith to be made whole,
Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
10 said with a loud voice, “Stand upright on your feet!” He leaped up and walked.
рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
11 When the multitude saw what Paul had done, they lifted up their voice, saying in the language of Lycaonia, “The gods have come down to us in the likeness of men!”
Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
12 They called Barnabas “Jupiter”, and Paul “Mercury”, because he was the chief speaker.
Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
13 The priest of Jupiter, whose temple was in front of their city, brought oxen and garlands to the gates, and would have made a sacrifice along with the multitudes.
Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом.
14 But when the apostles, Barnabas and Paul, heard of it, they tore their clothes and sprang into the multitude, crying out,
Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
15 “Men, why are you doing these things? We also are men of the same nature as you, and bring you good news, that you should turn from these vain things to the living God, who made the sky, the earth, the sea, and all that is in them;
і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
16 who in the generations gone by allowed all the nations to walk in their own ways.
Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх.
17 Yet he didn’t leave himself without witness, in that he did good and gave you rains from the sky and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness.”
Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
18 Even saying these things, they hardly stopped the multitudes from making a sacrifice to them.
се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
19 But some Jews from Antioch and Iconium came there, and having persuaded the multitudes, they stoned Paul and dragged him out of the city, supposing that he was dead.
Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
20 But as the disciples stood around him, he rose up, and entered into the city. On the next day he went out with Barnabas to Derbe.
Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
21 When they had preached the Good News to that city and had made many disciples, they returned to Lystra, Iconium, and Antioch,
І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
22 strengthening the souls of the disciples, exhorting them to continue in the faith, and that through many afflictions we must enter into God’s Kingdom.
укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
23 When they had appointed elders for them in every assembly, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord on whom they had believed.
Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
24 They passed through Pisidia and came to Pamphylia.
І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
25 When they had spoken the word in Perga, they went down to Attalia.
А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
26 From there they sailed to Antioch, from where they had been committed to the grace of God for the work which they had fulfilled.
а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили.
27 When they had arrived and had gathered the assembly together, they reported all the things that God had done with them, and that he had opened a door of faith to the nations.
Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.
28 They stayed there with the disciples for a long time.
Пробували ж там час немалий з учениками.
