2 Corinthians 6
1 Working together, we entreat also that you do not receive the grace of God in vain.
А ми, як співробі́тники, благаємо, щоб ви Божої благода́ті не брали надармо.
2 For he says, “At an acceptable time I listened to you. In a day of salvation I helped you.” Behold, now is the acceptable time. Behold, now is the day of salvation.
Бо каже: „Приємного ча́су почув Я тебе, - і поміг Я тобі в день спасі́ння!“Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
3 We give no occasion of stumbling in anything, that our service may not be blamed,
Ні в чому ніякого спотика́ння не робимо, щоб служі́ння було бездога́нне,
4 but in everything commending ourselves as servants of God: in great endurance, in afflictions, in hardships, in distresses,
а в усьому себе виявляємо, як служи́телів Божих, у великім терпінні, у скорбо́тах, у бідах, у тісно́тах,
5 in beatings, in imprisonments, in riots, in labors, in watchings, in fastings,
у вда́рах, у в'язницях, у ро́зрухах, у пра́цях, у недосипа́ннях, у поста́х,
6 in pureness, in knowledge, in perseverance, in kindness, in the Holy Spirit, in sincere love,
у чи́стості, у розумі, у ла́гідності, у до́брості, у Дусі Святім, у нелицемі́рній любові,
7 in the word of truth, in the power of God, by the armor of righteousness on the right hand and on the left,
у слові правди, у силі Божій, зо зброєю праведности в прави́ці й ліви́ці,
8 by glory and dishonor, by evil report and good report, as deceivers and yet true,
через славу й безчестя, через га́ньбу й хвалу́, як обманці, але ми правдиві;
9 as unknown and yet well known, as dying and behold—we live, as punished and not killed,
як незнані, та по́знані, як умираючі, та ось ми живі; як ка́рані, та не забиті;
10 as sorrowful yet always rejoicing, as poor yet making many rich, as having nothing and yet possessing all things.
як сумні, але за́вжди веселі; як убогі, але багатьох ми збага́чуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
11 Our mouth is open to you, Corinthians. Our heart is enlarged.
Уста наші відкрились до вас, кори́нтяни, серце наше розши́рене!
12 You are not restricted by us, but you are restricted by your own affections.
У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
13 Now in return—I speak as to my children—you also open your hearts.
Такою ж відплатою — говорю́, немов дітям — розширені будьте й ви!
14 Don’t be unequally yoked with unbelievers, for what fellowship do righteousness and iniquity have? Or what fellowship does light have with darkness?
До чужого ярма́ не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззако́нням, або яка спільність у світла з те́мрявою?
15 What agreement does Christ have with Belial? Or what portion does a believer have with an unbeliever?
Яка згода в Христа з белійяа́ром? Або яка частка вірного з невірним?
16 What agreement does a temple of God have with idols? For you are a temple of the living God. Even as God said, “I will dwell in them and walk in them. I will be their God and they will be my people.”
Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: „Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, — а вони бу́дуть наро́дом Моїм!
17 Therefore “‘Come out from among them, and be separate,’ says the Lord. ‘Touch no unclean thing. I will receive you.
Вийдіть тому́ з-поміж них та й відлучі́ться, — каже Госпо́дь, — і не торкайтесь нечистого, — і Я вас прийму́,
18 I will be to you a Father. You will be to me sons and daughters,’ says the Lord Almighty.”
і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочо́к Мені бу́дете, — говорить Господь Вседержи́тель!“
