Job 37
1 “My heart pounds [DOU] when [I think about] that.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Listen, all of you, to the thunder, which is like God’s voice [DOU].
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 He causes thunder to be heard all across the sky, and he causes lighting to flash to the most distant places on the earth.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After [the lightning flashes], we hear the thunder which is like [MET] God’s majestic voice; he does not restrain the lightning when he speaks.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 When God speaks, it is awesome, like thunder; he does amazing things which we cannot [fully] understand.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 He commands the snow to fall on the ground, and [sometimes] he causes it to rain very hard.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 And [when God does that, ] it prevents people [SYN] from working, in order that all people may know that he is the one who has done that (OR, what he can do).
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 [When it rains, ] animals go into their hiding places, and they remain there [until the rain stops].
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 The storms/hurricanes come from the place [in the south where they start], and the cold wind comes from the north.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 [In the (winter/cold season), the cold north wind is like] God’s breath [that] causes [MET] water to freeze; he causes the lakes/streams to become ice.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 God fills the clouds with moisture/hail, and lightning flashes from the clouds.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 He guides the clouds and causes them to move back and forth in order that they may accomplish all that he commands them to do, all over the world.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Sometimes God sends rain to punish us, and sometimes he sends rain to show us that he acts kindly toward us.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 “Job, listen to this; stop and think about the wonderful things that God does.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 (Do you know how God commands the lightning to flash down from the clouds?/We do not know how God commands the lightning to flash down from the clouds.) [RHQ]
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Only God knows everything perfectly; so (do you know how he causes the clouds to (move/float) (amazingly/wonderfully) across the sky?/you certainly do not know how he causes the clouds to (move/float) (amazingly/wonderfully) across the sky!) [RHQ]
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 No, you just sweat there in your clothes; [it is very oppressive] when the [hot] wind stops blowing from the south and [all the leaves on the trees] (become still/do not move).
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 (Can you stretch out the skies like God does and make them as hard as [SIM] a sheet of polished brass?/You certainly cannot stretch out the skies like God does and make them as hard as [SIM] a sheet of polished brass!) [RHQ]
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 “Job, tell us(exc) what we should say to God; we do not know anything [IDM]. As a result, we do not know what to say to him to defend ourselves.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Should I tell God that I want to speak to him? No, because [if I did that, ] he might destroy me.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Now, people cannot look [directly] at the sun when it shines brightly in the sky after the wind has blown the clouds away; [so, we certainly cannot look at the brightness of God].
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 God comes out of the north with a light [that shines like] gold; his glory causes us to be afraid.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Almighty God is very powerful, and we cannot come near to him. He always acts righteously, and he will never oppress us.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 That is the reason that we have an awesome respect for him; he does not pay attention to those who proudly, [but wrongly], think that they are wise.”
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
