Acts 4
1 And while they were speaking these words to the people, the priests and the Sadducees and the rulers of the temple rose up against them;
А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 being angry with them, that they taught the people, and preached a resurrection from the dead by the Messiah.
обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 And they laid hands on them, and kept them until the next day; because evening was drawing near.
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 And many who had heard the word, believed; and they were, in number, about five thousand men.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 And the next day, the rulers and the Elders and the Scribes assembled;
І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 and also Annas the high priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and they who were of the kindred of the high priests.
і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 And when they had set them in the midst, they interrogated them: By what power or what name, have ye done this?
І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 Then Simon Cephas was filled with the Holy Spirit, and said to them: Ye rulers of the people, and Elders of the house of Israel, hear ye.
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 If we are judged by you this day, respecting the good deed done to the infirm man, by what means he was healed;
Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 be it known to you, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Messiah the Nazarean, whom ye crucified, and whom God hath raised from the dead, lo, by him, doth this man stand here before you recovered.
нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 This is the stone, which ye builders rejected; and it hath become the head of the corner.
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 Neither is there deliverance in any other; for there is not another name under heaven, which is given to men, whereby to live.
І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 And when they heard the speech of Simon and John, which they pronounced confidently, they reflected that these were unlearned and plebeian men, and they were surprised at them, and recognized them as having been conversant with Jesus.
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 And they saw that the lame man, who had been healed, stood near them; and they could say nothing to confront them.
Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 Then they commanded to remove them from the presence of the council; and said one to another:
І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 What shall we do to these men? For lo, that a manifest sign hath been wrought by them, is known to all that reside at Jerusalem, and we cannot deny it.
говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 But that the fame of it spread no further, let us interdict their speaking any more to any man in this name.
Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 And they called them, and commanded them not to speak nor to teach at all in the name of Jesus.
І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 Simon Cephas and John answered, and said to them: Whether it be right before God, that we hearken to you more than to God, judge ye.
І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 For we cannot but speak that which we have seen and heard.
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 And they threatened them, and dismissed them. For they found no ground for punishing them, because of the people: for every one praised God for what had been done;
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 for the man, on whom this sign of healing had been wrought, was more than forty years old.
Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 And when they were dismissed, they went to their brethren, and told them all that the priests and Elders had said.
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 And they, when they heard it, unitedly lifted up their voice to God and said: Lord, thou art God, who hast made heaven, and earth, and seas, and every thing in them.
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 And it is thou who hast said, by the Holy Spirit in the mouth of David thy servant: Why do the nations rage, and the people imagine a vain thing?
Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 The kings of the earth and the potentates stood up, and they consulted together, against the Lord, and against his anointed.
Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 For, in reality, against thy holy Son Jesus whom thou hast anointed, Herod and Pilate, with the Gentiles and the congregation of Israel, have been combined together in this city,
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 to do whatever thy hand and thy pleasure previously marked out to be done.
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 And also now, Lord, behold and see their menaces: and grant to thy servants, that they may proclaim thy word boldly,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 while thou extendest thy hand for cures and prodigies, to be done in the name of thy holy Son Jesus.
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
31 And when they had prayed and made supplications, the place in which they were assembled was shaken; and they were all filled with the Holy Spirit, and spoke the word of God boldly.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 And in the assembly of the persons that believed, there was one soul, and one mind: and no one of them said, of the property he possessed, that it was his own; but whatever was theirs, it was the community's.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 And with great power, the legates testified to the resurrection of Jesus Messiah: and great grace was with them all.
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 And no one among them was destitute; for those who possessed lands or houses, sold, and brought the price of what was sold,
Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 and placed it at the feet of the legates; and distribution was made to every one, as he had need.
та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 And Joseph, who by the legates was surnamed Barnabas, (which is interpreted Son of Consolation, ) a Levite of the country of Cyprus,
Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 had a field: and he sold it, and brought the price of it, and laid it before the feet of the legates.
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
