Psalms 90
1 A Prayer of Moses the man of God. Lord, thou hast been our dwelling place in all generations.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Before the mountains were brought forth, or ever thou hadst formed the earth and the world, even from everlasting to everlasting, thou art God.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Thou turnest man to destruction; and sayest, Return, ye children of men.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 For a thousand years in thy sight are but as yesterday when it is past, and as a watch in the night.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Thou carriest them away as with a flood; they are as a sleep: in the morning they are like grass which groweth up.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 In the morning it flourisheth, and groweth up; in the evening it is cut down, and withereth.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 For we are consumed in thine anger, and in thy wrath are we troubled.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Thou hast set our iniquities before thee, our secret sins in the light of thy countenance.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 For all our days are passed away in thy wrath: we bring our years to an end as a tale [that is told].
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 The days of our years are threescore years and ten, or even by reason of strength fourscore years; yet is their pride but labour and sorrow; for it is soon gone, and we fly away.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Who knoweth the power of thine anger, and thy wrath according to the fear that is due unto thee?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 So teach us to number our days, that we may get us an heart of wisdom.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Return, O LORD; how long? and let it repent thee concerning thy servants.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 O satisfy us in the morning with thy mercy; that we may rejoice and be glad all our days.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Make us glad according to the days wherein thou hast afflicted us, and the years wherein we have seen evil.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Let thy work appear unto thy servants, and thy glory upon their children.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 And let the beauty of the LORD our God be upon us: and establish thou the work of our hands upon us; yea, the work of our hands establish thou it.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
