Ephesians 4
1 I therefore, the prisoner in the Lord, beseech you to walk worthily of the calling wherewith ye were called,
Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,
2 with all lowliness and meekness, with longsuffering, forbearing one another in love;
з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови,
3 giving diligence to keep the unity of the Spirit in the bond of peace.
стараючись держати единеннє духа в мирному союзї.
4 [There is] one body, and one Spirit, even as also ye were called in one hope of your calling;
Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;
5 one Lord, one faith, one baptism,
один Господь, одна віра, одно хрещеннє,
6 one God and Father of all, who is over all, and through all, and in all.
один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.
7 But unto each one of us was the grace given according to the measure of the gift of Christ.
Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.
8 Wherefore he saith, When he ascended on high, he led captivity captive, And gave gifts unto men.
Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.
9 (Now this, He ascended, what is it but that he also descended into the lower parts of the earth?
(А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?
10 He that descended is the same also that ascended far above all the heavens, that he might fill all things.)
Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)
11 And he gave some [to be] apostles; and some, prophets; and some, evangelists; and some, pastors and teachers;
І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,
12 for the perfecting of the saints, unto the work of ministering, unto the building up of the body of Christ:
на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,
13 till we all attain unto the unity of the faith, and of the knowledge of the Son of God, unto a fullgrown man, unto the measure of the stature of the fulness of Christ:
доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,
14 that we may be no longer children, tossed to and fro and carried about with every wind of doctrine, by the sleight of men, in craftiness, after the wiles of error;
щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,
15 but speaking truth in love, may grow up in all things into him, which is the head, [even] Christ;
а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,
16 from whom all the body fitly framed and knit together through that which every joint supplieth, according to the working in [due] measure of each several part, maketh the increase of the body unto the building up of itself in love.
котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.
17 This I say therefore, and testify in the Lord, that ye no longer walk as the Gentiles also walk, in the vanity of their mind,
Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,
18 being darkened in their understanding, alienated from the life of God because of the ignorance that is in them, because of the hardening of their heart;
оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.
19 who being past feeling gave themselves up to lasciviousness, to work all uncleanness with greediness.
Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.
20 But ye did not so learn Christ;
Ви ж не так познали Христа:
21 if so be that ye heard him, and were taught in him, even as truth is in Jesus:
коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї,
22 that ye put away, as concerning your former manner of life, the old man, which waxeth corrupt after the lusts of deceit;
щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,
23 and that ye be renewed in the spirit of your mind,
а обновлятись духом ума вашого,
24 and put on the new man, which after God hath been created in righteousness and holiness of truth.
та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.
25 Wherefore, putting away falsehood, speak ye truth each one with his neighbour: for we are members one of another.
Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.
26 Be ye angry, and sin not: let not the sun go down upon your wrath:
Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.
27 neither give place to the devil.
Анї давайте місця дияволу.
28 Let him that stole steal no more: but rather let him labour, working with his hands the thing that is good, that he may have whereof to give to him that hath need.
Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.
29 Let no corrupt speech proceed out of your mouth, but such as is good for edifying as the need may be, that it may give grace to them that hear.
Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.
30 And grieve not the Holy Spirit of God, in whom ye were sealed unto the day of redemption.
І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.
31 Let all bitterness, and wrath, and anger, and clamour, and railing, be put away from you, with all malice:
Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.
32 and be ye kind one to another, tenderhearted, forgiving each other, even as God also in Christ forgave you.
Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.
