Acts 4
1 While Peter and John were still speaking to the people, the chief priest, with the officer in charge at the Temple and the Sadducees, came up to them,
А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 much annoyed because they were teaching the people, and because, through Jesus, they were preaching the resurrection from the dead.
обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 They arrested the apostles and, as it was already evening, had them placed in custody until the next day.
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 Many, however, of those who had heard the apostles’ message became believers in Christ, the number of the men alone amounting to about five thousand.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 The next day, a meeting of the leaders of the people, the elders, and the teachers of the Law was held in Jerusalem.
І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 There were present Annas the high priest, Caiaphas, John, Alexander, and all who were of High-Priestly rank.
і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 They had Peter and John brought before them, and questioned them. “By what power,” they asked, “Or in whose name have men like you done this thing?”
І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 Then, Peter, filled with the Holy Spirit, said, “Leaders of the people and elders,
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 since we are on our trial today for a kind act done to a helpless man, and are asked in what way the man here before you has been cured,
Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 let me tell you all and all the people of Israel, that it is by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified and whom God raised from the dead – it is, I say, by his name that this man stands here before you lame no longer.
нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 Jesus is ‘the stone which, scorned by you the builders, has yet become the corner stone.’
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 And salvation is in him alone; for there is no other name in the whole world, given to people, to which we must look for our salvation.”
І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 When the Council saw how boldly Peter and John spoke, and found that they were uneducated men of humble station, they were surprised, and realized that they had been companions of Jesus.
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 But, when they looked at the man who had been healed, standing there with them, they had nothing to say.
Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 So they ordered them out of court, and then began consulting together.
І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 “What are we to do to these men?” they asked one another. “That a remarkable sign has been given through them is obvious to everyone living in Jerusalem, and we cannot deny it.
говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 But, to prevent this thing from spreading further among the people, let us warn them not to speak in this name any more to anyone whatever.”
Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 So they called the apostles in, and ordered them not to speak or teach in the name of Jesus.
І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 But Peter and John replied, “Whether it is right, in the sight of God, to listen to you rather than to him – judge for yourselves,
І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 for we cannot help speaking of what we have seen and heard.”
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 However, after further warnings, the Council set them at liberty, not seeing any safe way of punishing them, because of the people, for they were all praising God for what had occurred;
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 for the man who was the subject of this miraculous cure was more than forty years old.
Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 After they had been set at liberty, the apostles went to their friends and told them what the chief priests and the elders had said to them.
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 All who heard their story, moved by a common impulse, raised their voices to God in prayer: “Sovereign Lord, it is you who has made the heavens, the earth, the sea, and everything that is in them,
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 and who, by the lips of our ancestor, your servant David, who spoke under the influence of the Holy Spirit, have said – ‘Why did the nations rage, and the peoples form vain designs?
Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 The kings of the earth set their array, and its rulers gathered together, against the Lord and against his Christ.’
Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 There have indeed gathered together in this city against your holy servant Jesus, whom you has consecrated the Christ, not Herod and Pontius Pilate only, but the nations and the people of Israel besides –
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 yet only to do what you, by your power and of your own will, did long ago destine to be done.
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 Now, therefore, Lord, mark their threats, and enable your servants, with all fearlessness, to tell your message,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 while you stretch out your hand to heal, and cause signs and wonders to take place through the name of your holy servant Jesus.”
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
31 When their prayer was ended, the place in which they were assembled was shaken; and they were all filled with the Holy Spirit, and began to tell God’s message fearlessly.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 The whole body of those who had become believers in Christ were of one heart and mind. Not one of them claimed any of his goods as his own, but everything was held for the common use.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 The apostles continued with great power to bear their testimony to the resurrection of the Lord Jesus, and God’s blessing rested on them all abundantly.
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 Nor was there anyone in need among them, for all who were owners of land or houses sold them, and brought the proceeds of the sales
Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 and laid them at the apostles’ feet; and then everyone received a share in proportion to his wants.
та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 A Levite of Cyprian birth, named Joseph, (who had received from the apostles the additional name of ‘Barnabas’ – which means ‘The Consoler,’)
Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 Sold a farm that belonged to him, and brought the money and laid it at the apostles’ feet.
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
