Psalms 81
1 For the end, a Psalm for Asaph, concerning the wine presses. Rejoice you in God our helper; shout aloud to the God of Jacob.
Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів. Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
2 Take a psalm, and produce the timbrel, the pleasant lute with the harp.
заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
3 Blow the trumpet at the new moon, in the glorious day of your feast.
засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
4 For [this] is an ordinance for Israel, and a statute of the God of Jacob.
бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
5 He made it [to be] a testimony in Joseph, when he came forth out of the land of Egypt: he heard a language which he understood not.
На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 He removed his back from burdens: his hands slaved in making the baskets.
„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
7 You did call upon me in trouble, and I delivered you; I heard you in the secret place of the storm: I proved you at the water of Strife. (Pause)
Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. (Се́ла)
8 Hear, my people, and I will speak to you, O Israel; and I will testify to you: if you will listen to me;
Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
9 there shall be no new god in you; neither shall you worship a strange god.
нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 For I am the Lord your God, that brought you out of the land of Egypt: open your mouth wide, and I will fill it.
Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
11 But my people listened not to my voice; and Israel gave no heed to me.
Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
12 So I let them go after the ways of their own hearts: they will go on in their own ways.
і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
13 If my people had listened to me, if Israel had walked in my ways,
Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
14 I should have put down their enemies very quickly, and should have laid my hand upon those that afflicted them.
ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
15 The Lord's enemies [should have] lied to him: but their time shall be for ever.
Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
16 And he fed them with the fat of wheat; and satisfied them with honey out of the rock.
і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
