Psalms 139
1 For the end, a Psalm of David. O Lord, you have proved me, and known me.
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 You know my down-sitting and mine up-rising: you understand my thoughts long before.
Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 You have traced my path and my bed, and have foreseen all my ways.
Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 For there is no unrighteous word in my tongue: behold, O Lord, you have known all things,
бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 the last and the first: you have fashioned me, and laid your hand upon me.
Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 The knowledge of you is too wonderful for me; it is very difficult, I can’t [attain] to it.
Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Whither shall I go from your Spirit? and whither shall I flee from my presence?
Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
8 If I should go up to heaven, you are there: if I should go down to hell, you are present. (Sheol h7585)
Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)
9 If I should spread my wings [to fly] straight forward, and sojourn at the extremity of the sea, [it would be vain],
Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 for even there your hand would guide me, and your right hand would hold me.
— то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 When I said, Surely the darkness will cover me; even the night [was] light in my luxury.
Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 For darkness will not be darkness with you; but night will be light as day: as its darkness, so shall its light [be to you].
то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 For you, O Lord, have possessed my reins; you have helped me from my mother's womb.
Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 I will give you thanks; for you are fearfully wondrous; wondrous are your works; and my soul knows [it] well.
Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 My bones, which you made in secret were not hidden from you, nor my substance, in the lowest parts of the earth.
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Your eyes saw my unwrought [substance], and all [men] shall be written in your book; they shall be formed by day, though [there should for a time] be no one among them.
Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 But your friends, O God, have been greatly honored by me; their rule has been greatly strengthened.
Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
18 I will number them, and they shall be multiplied beyond the sand; I awake, and am still with you.
перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 Oh that you would kill the wicked, O God; depart from me, you men of blood.
Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 For you will say concerning [their] thought, [that] they shall take your cities in vain.
Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Have I not hated them, O Lord, that hate you? and wasted away because of your enemies?
Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 I have hated them with perfect hatred; they were counted my enemies.
повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Prove me, O God, and know my heart; examine me, and know my paths;
Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 and see if [there is any] way of iniquity in me, and lead me in an everlasting way.
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
