Proverbs 5
1 [My] son, attend to my wisdom, and apply your ear to my words;
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 that you may keep good understanding, and the discretion of my lips gives you a charge. Give no heed to a worthless woman;
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 for honey drops from the lips of a harlot, who for a season pleases your palate:
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 but afterwards you will find her more bitter than gall, and sharper than a two-edged sword.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
5 For the feet of folly lead those who deal with her down to the grave with death; and her steps are not established. (Sheol h7585)
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 For she goes not upon the paths of life; but her ways are slippery, and not easily known.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Now then, [my] son, hear me, and make not my words of none effect.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Remove your way far from her; draw not near to the doors of her house:
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 lest you give away your life to others, and your substance to the merciless:
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 lest strangers be filled with your strength, and your labors come into the houses of strangers;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 And you repent at last, when the flesh of your body is consumed,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 and you shall say, How have I hated instruction, and my heart avoided reproofs!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 I heard not the voice of him that instructed me, and taught me, neither did I apply mine ear.
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drink waters out of your own vessels, and out of your own springing wells.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Let not waters out of your fountain be spilt by you, but let your waters go into your streets.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Let them be only your own, and let no stranger partake with you.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Let your fountain of water be [truly] your own; and rejoice with the wife of your youth.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Let [your] loving hart and your graceful colt company with you, and let her be considered your own, and be with you at all times; for ravished with her love you shall be greatly increased.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Be not intimate with a strange woman, neither fold yourself in the arms of a woman not your own.
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 For the ways of a man are before the eyes of God, and he looks on all his paths.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Iniquities ensnare a man, and every one is bound in the chains of his own sins.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Such a man dies with the uninstructed; and he is cast forth from the abundance of his own substance, and has perished through folly.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
