Leviticus 24
1 And the Lord spoke to Moses, saying,
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Charge the children of Israel, and let them take for you pure olive oil beaten for the light, to burn a lamp continually,
„Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, ви́чавленої оливи з оли́вкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпа́ду.
3 outside the veil in the tabernacle of witness; and Aaron and his sons shall burn it from evening until morning before the Lord continually, a perpetual statute throughout your generations.
Поза завісою свідо́цтва в скинії заповіту приряди́ть її Ааро́н від вечора аж до ра́нку перед Господнім лицем наза́вжди. Це вічна постанова для ваших поколінь!
4 You shall burn the lamps on the pure lamp-stand before the Lord till the morrow.
На чистім свічнику́ прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем наза́вжди.
5 And you shall take fine flour, and make of it twelve loaves; each loaf shall be of two tenth parts.
І ві́зьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, — по дві десяті ефи́ буде один кала́ч.
6 And you shall put them [in] two rows, each row [containing] six loaves, on the pure table before the Lord.
І покладеш їх у два ряди́, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем,
7 And you shall put on [each] row pure frankincense and salt; and [these things] shall be for loaves for a memorial, set forth before the Lord.
і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за прига́дувальну частину, — огняна́ жертва для Господа.
8 On the sabbath-day they shall be set forth before the Lord continually before the children of Israel, for an everlasting covenant.
Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем за́вжди, від Ізраїлевих синів, вічний запові́т.
9 And they shall be for Aaron and his sons, and they shall eat them in the holy place: for this is their most holy portion of the offerings made to the Lord, a perpetual statute.
І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняни́х жертов Господніх. Це вічна постанова“.
10 And there went forth a son of an Israelitish woman, and he was son of an Egyptian man among the sons of Israel; and they fought in the camp, the son of the Israelitish woman, and a man who was an Israelite.
І вийшов син ізраїльтя́нки, — а він був син єги́птянина, — між Ізраїлевих синів. І сварився в табо́рі син тієї ізраїльтя́нки з одним ізраїльтя́нином.
11 And the son of the Israelitish woman named THE NAME and curse; and they brought him to Moses: and his mother's name was Salomith, daughter of Dabri of the tribe of Dan.
І син тієї ізраїльтя́нки богозневажив Ім'я́ Господнє, і проклинав. І привели́ його до Мойсея. А ймення матері його — Шеломіт, дочка́ Діври, з Данового племени.
12 And they put him in ward, to judge him by the command of the Lord.
І посадили його під сторожу аж до ви́яснення через уста Господні.
13 And the Lord spoke to Moses, saying,
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
14 Bring forth him that cursed outside the camp, and all who heard shall lay their hands upon his head, and all the congregation shall stone him.
„Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада.
15 And speak to the sons of Israel, and you shall say to them, Whosoever shall curse God shall bear his sin.
А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне́ Бога свого, то понесе він свій гріх.
16 And he that names the name of the Lord, let him die the death: let all the congregation of Israel stone him with stones; whether he be a stranger or a native, let him die for naming the name of the Lord.
А той, хто богознева́жив Господнє Ймення, — буде конче забитий, конче укаменує його́ вся громада; чи прихо́дько, чи тубілець, коли богозневажа́тиме Ймення Господнє, буде забитий.
17 And whoever shall strike a man and he die, let him die the death.
І кожен, хто заб'є люди́ну, — буде конче забитий.
18 And whoever shall strike a beast, and it shall die, let him render life for life.
А хто заб'є яку скоти́ну, той відшкодує її, — життя за життя.
19 And whoever shall inflict a blemish on his neighbor, as he has done to him, so shall it be done to himself in return;
І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, — як хто зробив, так буде зро́блено йому:
20 bruise for bruise, eye for eye, tooth for tooth: as any one may inflict a blemish on a man, so shall it be rendered to him.
злама́ння за зламання, око за око, зуб за зуба, — яку ваду зробить хто кому, така буде зро́блена йому.
21 Whosoever shall strike a man, and he shall die, let him die the death.
А хто заб'є скотину, той відшкодує її, а хто заб'є люди́ну, той буде забитий.
22 There shall be one judgment for the stranger and the native, for I [am] the Lord your God.
Суд один буде для вас, — прихо́дько буде як тубілець. Бо Я — Господь Бог ваш!“
23 And Moses spoke to the children of Israel, and they brought him that had cursed out of the camp, and stoned him with stones: and the children of Israel did as the Lord commanded Moses.
І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того́, хто проклинав, поза та́бір, та й заки́дали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.
