Job 9
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 I know of a truth that it is so: for how shall a mortal man be just before the Lord?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 For if he would enter into judgment with him, [God] would not listen to him, so that he should answer to one of his charges of a thousand.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 For he is wise in mind, and mighty, and great: who has hardened himself against him and endured?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Who wears out the mountains, and [men] know it not: who overturns them in anger.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Who shakes the [earth] under heaven from its foundations, and its pillars totter.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Who commands the sun, and it rises not; and he seals up the stars.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Who alone has stretched out the heavens, and walks on the sea as on firm ground.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Who makes Pleias, and Hesperus, and Arcturus, and the chambers of the south.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Who does great and unsearchable things; glorious also and excellent things, innumerable.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 If ever he should go beyond me, I shall not see him: if he should pass by me, neither thus have I known [it].
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 If he would take away, who shall turn him back? or who shall say to him, What have you done?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 For [if] he has turned away [his] anger, the whales under heaven have stooped under him.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 Oh then that he would listen to me, or judge my cause.
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 For though I be righteous, he will not listen to me: I will entreat his judgment.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 And if I should call and he should not listen, I can’t believe that he has listened to my voice.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Let him not crush me with a dark storm: but he has made by bruises many without cause.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 For he suffers me not to take breath, but he has filled me with bitterness.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 For indeed he is strong in power: who then shall resist his judgment?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 For though I should seem righteous, my mouth will be profane: and though I should seem blameless, I shall be proved perverse.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 For even if I have sinned, I know it not [in] my soul: but my life is taken away.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Therefore I said, Wrath slays the great and mighty man.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 For the worthless die, but the righteous are laughed to scorn.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 For they are delivered into the hands of the unrighteous [man]: he covers the faces of the judges [of the earth]: but if it be not he, who is it?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 But my life is swifter than a post: [my days] have fled away, and they knew it not.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Or again, is there a trace of [their] path [left] by ships? or is there one of the flying eagle as it seeks [its] prey?
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 And if I should say, I will forget to speak, I will bow down my face and groan;
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 I quake in all my limbs, for I know that you will not leave me alone [as] innocent.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 But since I am ungodly, why have I not died?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 For if I should wash myself with snow, and purge myself with pure hands,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 you had thoroughly plunged me in filth, and my garment had abhorred me.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 For you are not man like me, with whom I could contend, that we might come together to judgment.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Would that [he] our mediator were [present], and a reprover, and one who should hear [the cause] between both.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Let him remove [his] rod from me, and let not his fear terrify me:
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 so shall I not be afraid, but I will speak: for I am not thus conscious [of guilt].
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
