< Chronicles II 30 >

1 And Ezekias sent to all Israel and Juda, and wrote letters to Ephraim and Manasse, that they should come into the house of the Lord to Jerusalem, to keep the passover to the Lord God of Israel.
І послав Єзекія по всьому Ізраїлю та по Юдеї, а також написав листи́ до країв Єфрема та Манасії, щоб прийшли до Господнього дому в Єрусалимі, щоб спра́вити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога.
2 For the king, and the princes, and all the congregation in Jerusalem, designed to keep the passover in the second month.
І радився цар і зверхники його та ввесь збір в Єрусалимі, щоб справити Пасху другого місяця.
3 For they could not keep it at that time, because a sufficient number of priest had not purified themselves, and the people was not gathered to Jerusalem.
Бо не могли справити її того ча́су, бо священики не освятилися в потрі́бному числі, а наро́д не зібрався до Єрусалиму.
4 And the proposal pleased the king and the congregation.
І була вгодна та річ в оча́х царевих та в оча́х усього збору.
5 And they established a decree that a proclamation should go through all Israel, from Bersabee to Dan, that they should come and keep the passover to the Lord God of Israel at Jerusalem: for the multitude had not done it lately according to the scripture.
І вони постанови́ли оголоси́ти по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб прихо́дили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано.
6 And the posts went with the letters from the king and the princes to all Israel and Juda, according to the command of the king, saying, Children of Israel, return to the Lord God of Abraam, and Isaac, and Israel, and bring back them that have escaped [even] those that were left of the hand of the king of Assyria.
І пішли бігуни́ з листа́ми від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за нака́зом царя говорили: „Ізра́їлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, — і Він пове́рнеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів.
7 And be not as your fathers, and your brethren, who revolted from the Lord God of their fathers, and he gave them up to desolation, as you see.
І не будьте такі, як ваші батьки та як ваші брати, що спроневі́рилися Господе́ві, Богові їхніх батьків, — і Він дав їх на спусто́шення, як ви бачите.
8 And now harden not your hearts, as your fathers [did]: give glory to the Lord God, and enter into his sanctuary, which he has sanctified for ever: and serve the Lord your God, and he shall turn away [his] fierce anger from you.
Тепер не будьте твердоши́ї, як ваші батьки. Покоріться Господе́ві, і ввійдіть до святині Його, яку Він освятив навіки, і служіть Господе́ві, Богові вашому, і Він відве́рне від вас жар гніву Свого.
9 For when you turn to the Lord, your brethren and your children shall be pitied before all that have carried them captives, and he will restore [you] to this land: for the Lord our God is merciful and pitiful, and will not turn away his face from you, if we return to him.
Бо як ви наве́рнетесь до Господа, то брати́ ваші та ваші сини зна́йдуть милосердя в своїх поневі́льників, і зможуть вернутися до цього Кра́ю, — бо милости́вий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відве́рне лиця від вас, якщо ви наве́рнетеся до Нього“.
10 So the posts went through from city to city in mount Ephraim, and Manasse, and as far as Zabulon: and they as it were laughed them to scorn, and mocked them.
І сторожі́ все перехо́дили з міста до міста по кра́ю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завуло́на. Та люди глузува́ли з них, і висміювали їх.
11 But the men of Aser, and [some] of Manasses and of Zabulon, were ashamed, and came to Jerusalem and Juda.
Тільки люди з Асира, і Манасії та з Завулона впокори́лися, і поприхо́дили до Єрусалиму.
12 And the hand of the Lord was [present] to give them one heart to come, to do according to the commands of the king and of the princes, by the word of the Lord.
Також в Юдеї була Божа рука, щоб дати їм одне серце для ви́конання наказу царя та зверхників за Господнім словом.
13 And a great multitude were gathered to Jerusalem to keep the feast of unleavened bread in the second month, a very great congregation.
I зібрався до Єрусалиму числе́нний народ, щоб справити свято Опрі́сноків другого місяця, збір дуже числе́нний.
14 And they arose, and took away the altars that were in Jerusalem, and all on which they burnt incense to false [gods] they tore down and cast into the brook Kedron.
І встали вони, і повикида́ли і́дольські же́ртівники, що були в Єрусалимі, і повикида́ли всі кадильниці, та й повкидали до долини Кедро́н.
15 Then they killed the passover on the fourteenth day of the second month: and the priests and the Levites repented, and purified [themselves], and brought whole burnt offerings into the house of the Lord.
І зарізали пасха́льне ягня чотирнадцятого дня другого місяця, а священики та Левити засоро́милися й освятилися, і прине́сли цілопа́лення до Господнього дому.
16 And they stood at their post, according to their ordinance, according to the commandment of Moses the man of God: and the priests received the blood from the hand of the Levites.
І постава́ли вони на своє́му місці за їхнім правом, за Зако́ном Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров, беручи́ з руки Левитів.
17 For a great part of the congregation was not sanctified; and the Levites were [ready] to kill the passover for every one who could not sanctify himself to the Lord.
Багато бо було в зборі, що не освятилися, тому Левити були для рі́зання пасха́льних ягнят за кожного нечистого, щоб посвятити для Господа.
18 For the greatest part of the people of Ephraim, and Manasse, and Issachar, and Zabulon, had not purified [themselves], but ate the passover contrary to the scripture. On this account also Ezekias prayed concerning them, saying,
Бо бе́зліч наро́ду, багато з Єфрема та Манасії, Іссахара та Завулона не очи́стилися, але їли Пасху, не так, як написано. Та Єзекія молився за них, говорячи: „Добрий Господь про́стить кожному,
19 The good Lord be merciful with regard to every heart that sincerely seeks the Lord God of their fathers, and [is] not [purified] according to the purification of the sanctuary.
хто все своє серце міцно встанови́в, щоб звертатися до Бога, Господа, Бога батьків своїх, хоч не зробив він за правилами чистости святині“.
20 And the Lord listened to Ezekias, and healed the people.
І послухав Господь Єзекію, і прости́в народ.
21 And the children of Israel who were present in Jerusalem kept the feast of unleavened bread seven days with great joy; and they continued to sing hymns to the Lord daily, and the priests and the Levites [played] on instruments to the Lord.
І справля́ли Ізраїлеві сини, що знахо́дилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день сла́вили Господа всією силою.
22 And Ezekias encouraged all the Levites, and those that had good understanding of the Lord: and they completely kept the feast of unleavened bread seven days, offering peace-offerings, and confessing to the Lord God of their fathers.
І промовляв Єзекія до серця всіх Левитів, що мали добре розуміння для Господа. І їли святко́ву жертву сім день, і прино́сили мирні жертви, і сповіда́лися Господе́ві, Богові батьків своїх.
23 And the congregation purposed together to keep other seven days: and they kept seven days with gladness.
І ввесь збір нара́дився справити свято ще другі сім день, — і справля́ли сім день в радості.
24 For Ezekias set apart for Juda, [even] for the congregation, a thousand calves and seven thousand sheep; and the princes set apart for the people a thousand calves and ten thousand sheep: and the holy things of the priests abundantly.
Бо Єзекія, цар Юдин, дав для збору тисячу биків і сім тисяч худоби дрібно́ї, а зверхники дали́ для збору тисячу биків і десять тисяч худоби дрібно́ї. І освятилося багато священиків.
25 And all the congregation, the priests and the Levites, rejoiced, and all the congregation of Juda, and they that were present of Jerusalem, and the strangers that came from the land of Israel, and the dwellers in Juda.
І радів увесь Юдин збір, і священики та Левити, і ввесь збір, що прийшов з Ізраїля, і прихо́дьки, що поприхо́дили з Ізраїлевого Краю, та ті, що сиділи в Юдеї.
26 And there was great joy in Jerusalem: from the days of Solomon the son of David king of Israel there was not such a feast in Jerusalem.
І була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі!
27 Then the priests the Levites rose up and blessed the people: and their voice was heard, and their prayer came into his holy dwelling-place, [even] into heaven.
І встали священики та Левити, і поблагословили наро́д. І почутий був їхній голос, а їхня молитва дійшла до оселі святости Його́, — до небе́с!

< Chronicles II 30 >