Leviticus 25
1 And the LORD spake unto Moses in mount Sinai, saying,
І Господь промовляв до Мойсея на Сіна́йській горі, говорячи:
2 Speak unto the children of Israel, and say unto them, When ye come into the land which I give you, then shall the land keep a sabbath unto the LORD.
„Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви вві́йдете до землі, що Я даю вам, то святкува́тиме земля та суботу для Господа.
3 Six years thou shalt sow thy field, and six years thou shalt prune thy vineyard, and gather in the fruit thereof;
Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтина́тимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його,
4 But in the seventh year shall be a sabbath of rest unto the land, a sabbath for the LORD: thou shalt neither sow thy field, nor prune thy vineyard.
а сьомого року — субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградинка свого не будеш обтина́ти.
5 That which groweth of its own accord of thy harvest thou shalt not reap, neither gather the grapes of thy vine undressed: [for] it is a year of rest unto the land.
Саморо́слого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виногра́дин твоїх не збиратимеш, — рік повного відпочинку буде для землі.
6 And the sabbath of the land shall be meat for you; for thee, and for thy servant, and for thy maid, and for thy hired servant, and for thy stranger that sojourneth with thee,
І те, що саме́ вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, — для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою,
7 And for thy cattle, and for the beast that [are] in thy land, shall all the increase thereof be meat.
і для скотини твоєї, і для звірини, що в кра́ї твоїм, — буде ввесь урожай його́ на їжу.
8 And thou shalt number seven sabbaths of years unto thee, seven times seven years; and the space of the seven sabbaths of years shall be unto thee forty and nine years.
І відлічиш собі сім субо́тніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять.
9 Then shalt thou cause the trumpet of the jubile to sound on the tenth [day] of the seventh month, in the day of atonement shall ye make the trumpet sound throughout all your land.
І засу́рмите у су́рми сьомого місяця, десятого дня місяця, — в день Очи́щення засу́рмите в су́рми по цілому кра́ю.
10 And ye shall hallow the fiftieth year, and proclaim liberty throughout [all] the land unto all the inhabitants thereof: it shall be a jubile unto you; and ye shall return every man unto his possession, and ye shall return every man unto his family.
І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в краю́ для всіх ме́шканців його́, — ювіле́й він буде для вас: і ве́рнеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї ве́рнеться.
11 A jubile shall that fiftieth year be unto you: ye shall not sow, neither reap that which groweth of itself in it, nor gather [the grapes] in it of thy vine undressed.
Ювіле́й цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморо́слі коло́сся її, і не будете збирати грон з необрізаних виногра́дин їх,
12 For it [is] the jubile; it shall be holy unto you: ye shall eat the increase thereof out of the field.
бо це ювілей, святощі будуть для вас, — з поля бу́дете їсти врожай його́.
13 In the year of this jubile ye shall return every man unto his possession.
У році того ювілею ве́рнетесь кожен до своєї посілости.
14 And if thou sell ought unto thy neighbour, or buyest [ought] of thy neighbour’s hand, ye shall not oppress one another:
А коли продасте́ що своєму ближньому, або купите з руки свого бли́жнього, не обманюйте один о́дного.
15 According to the number of years after the jubile thou shalt buy of thy neighbour, [and] according unto the number of years of the fruits he shall sell unto thee:
За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.
16 According to the multitude of years thou shalt increase the price thereof, and according to the fewness of years thou shalt diminish the price of it: for [according] to the number [of the years] of the fruits doth he sell unto thee.
За многістю літ побі́льшиш ціну́ тієї купі́влі, а за малістю літ зме́ншиш ціну́ тієї купі́влі, бо він продає тобі число літ урожаю.
17 Ye shall not therefore oppress one another; but thou shalt fear thy God: for I [am] the LORD your God.
І не обманите один о́дного, і будеш боятися Бога свого́, бо Я — Господь, Бог ваш!
18 Wherefore ye shall do my statutes, and keep my judgments, and do them; and ye shall dwell in the land in safety.
І ви ви́конаєте постанови Мої, а уста́ви Мої будете держати, і будете виконувати їх, — і безпе́чно сидітимете на землі.
19 And the land shall yield her fruit, and ye shall eat your fill, and dwell therein in safety.
І земля дасть плід свій, а ви будете їсти доси́та, і безпечно сидітимете на ній.
20 And if ye shall say, What shall we eat the seventh year? behold, we shall not sow, nor gather in our increase:
А коли ви скажете: Що́ бу́демо їсти сьо́мого року, тож не бу́демо сіяти, не бу́демо збирати врожаї свої?
21 Then I will command my blessing upon you in the sixth year, and it shall bring forth fruit for three years.
І зошлю Я благослове́ння Своє на вас шо́стого року, — і зродить врожай на три роки.
22 And ye shall sow the eighth year, and eat [yet] of old fruit until the ninth year; until her fruits come in ye shall eat [of] the old [store].
І будете сіяти во́сьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, — аж до ви́росту врожаю його будете їсти старе.
23 The land shall not be sold for ever: for the land [is] mine; for ye [are] strangers and sojourners with me.
А земля не буде продаватися наза́вжди, бо Моя та земля, бо ви прихо́дьки та осілі в Мене.
24 And in all the land of your possession ye shall grant a redemption for the land.
А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте ви́куп землі.
25 If thy brother be waxen poor, and hath sold away [some] of his possession, and if any of his kin come to redeem it, then shall he redeem that which his brother sold.
Коли збідні́є твій брат, і продасть із своєї посілости, то при́йде вику́пник його, близьки́й йому, — і викупить про́даж брата свого.
26 And if the man have none to redeem it, and himself be able to redeem it;
А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і зна́йде потрібне на викуп його,
27 Then let him count the years of the sale thereof, and restore the overplus unto the man to whom he sold it; that he may return unto his possession.
то облічить він літа́ про́дажу свого, і ве́рне позостале чоловікові, що продав йому, та й ве́рнеться до своєї посілости.
28 But if he be not able to restore [it] to him, then that which is sold shall remain in the hand of him that hath bought it until the year of jubile: and in the jubile it shall go out, and he shall return unto his possession.
А якщо рука його не зна́йде потрібного на заплату йому, то буде про́даж його в руці покупця́ його аж до ювілейного року, — і ви́йде він в ювілеї, та й ве́рнеться до посілости своєї.
29 And if a man sell a dwelling house in a walled city, then he may redeem it within a whole year after it is sold; [within] a full year may he redeem it.
А коли хто продасть мешкальний дім в обмуро́ваному місті, то викуп його буде до кінця року від часу про́дажу його, — рік буде на викуп його.
30 And if it be not redeemed within the space of a full year, then the house that [is] in the walled city shall be established for ever to him that bought it throughout his generations: it shall not go out in the jubile.
А якщо він не буде ви́куплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, наза́вжди для покупця́ його на покоління його, — не вийде він в ювілеї.
31 But the houses of the villages which have no wall round about them shall be counted as the fields of the country: they may be redeemed, and they shall go out in the jubile.
А доми́ в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прирахо́ване, — і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде.
32 Notwithstanding the cities of the Levites, [and] the houses of the cities of their possession, may the Levites redeem at any time.
А міста́ Левитів, доми́ в містах їх посілости — викуп для Леви́тів за́вжди буде можливий.
33 And if a man purchase of the Levites, then the house that was sold, and the city of his possession, shall go out in [the year of] jubile: for the houses of the cities of the Levites [are] their possession among the children of Israel.
А хто викупить від Левитів, то про́даж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів.
34 But the field of the suburbs of their cities may not be sold; for it [is] their perpetual possession.
А пасови́сько навко́ло їхніх міст не буде про́дане, бо це вічна посілість для них.
35 And if thy brother be waxen poor, and fallen in decay with thee; then thou shalt relieve him: [yea, though he be] a stranger, or a sojourner; that he may live with thee.
А коли збідніє твій брат, а його рука неспромо́жною стане, то підтри́маєш його, прихо́дько він чи осілий, — і житиме він із тобою.
36 Take thou no usury of him, or increase: but fear thy God; that thy brother may live with thee.
Не ві́зьмеш від нього ли́хви та прибу́тку, і будеш боятися Бога свого, — і житиме брат твій з тобою.
37 Thou shalt not give him thy money upon usury, nor lend him thy victuals for increase.
Срібла свого не даси йому на ли́хву, і на прибуток не даси їжі своєї.
38 I [am] the LORD your God, which brought you forth out of the land of Egypt, to give you the land of Canaan, [and] to be your God.
Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб дати вам ханаанську зе́млю, щоб бути вашим Богом.
39 And if thy brother [that dwelleth] by thee be waxen poor, and be sold unto thee; thou shalt not compel him to serve as a bondservant:
А коли збідніє брат твій при тобі, і буде про́даний тобі, то не будеш робити ним праці раба, —
40 [But] as an hired servant, [and] as a sojourner, he shall be with thee, [and] shall serve thee unto the year of jubile:
як на́ймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі.
41 And [then] shall he depart from thee, [both] he and his children with him, and shall return unto his own family, and unto the possession of his fathers shall he return.
І вийде від тебе він та сини його з ним, і ве́рнеться він до роди́ни своєї, і до посілости батьків своїх ве́рнеться він:
42 For they [are] my servants, which I brought forth out of the land of Egypt: they shall not be sold as bondmen.
бо вони — Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського кра́ю, не будуть вони про́дані про́дажем раба.
43 Thou shalt not rule over him with rigour; but shalt fear thy God.
Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого.
44 Both thy bondmen, and thy bondmaids, which thou shalt have, [shall be] of the heathen that are round about you; of them shall ye buy bondmen and bondmaids.
А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із наро́дів, що навко́ло вас, — із них купите раба й невільницю.
45 Moreover of the children of the strangers that do sojourn among you, of them shall ye buy, and of their families that [are] with you, which they begat in your land: and they shall be your possession.
А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Кра́ї вашім, — і будуть вони вам на посілість.
46 And ye shall take them as an inheritance for your children after you, to inherit [them for] a possession; they shall be your bondmen for ever: but over your brethren the children of Israel, ye shall not rule one over another with rigour.
І передасте́ їх, як спа́дщину, вашим синам по вас на спа́док посілости навіки, ними бу́дете робити, а брата́ми вашими, синами Ізраїлевими, один о́дним, не будете володіти жорстоко.
47 And if a sojourner or stranger wax rich by thee, and thy brother [that dwelleth] by him wax poor, and sell himself unto the stranger [or] sojourner by thee, or to the stock of the stranger’s family:
А коли рука прихо́дька чи осілого при тобі спромо́жна, а брат твій збідніє при ньому, і буде про́даний прихо́дькові чи осілому в тебе, або наща́дкові племени прихо́дька,
48 After that he is sold he may be redeemed again; one of his brethren may redeem him:
то по́тім, як буде про́даний, викуп буде йому, — один із братів його викупить його,
49 Either his uncle, or his uncle’s son, may redeem him, or [any] that is nigh of kin unto him of his family may redeem him; or if he be able, he may redeem himself.
або дя́дько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, — і буде ви́куплений.
50 And he shall reckon with him that bought him from the year that he was sold to him unto the year of jubile: and the price of his sale shall be according unto the number of years, according to the time of an hired servant shall it be with him.
І облічить він із тим, хто набув його, від року про́дажу його́ аж до ювілейного року, — і буде ціна про́дажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому.
51 If [there be] yet many years [behind], according unto them he shall give again the price of his redemption out of the money that he was bought for.
Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла́ його купівлі.
52 And if there remain but few years unto the year of jubile, then he shall count with him, [and] according unto his years shall he give him again the price of his redemption.
А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, — згідно з роками його верне свого ви́купа.
53 [And] as a yearly hired servant shall he be with him: [and the other] shall not rule with rigour over him in thy sight.
Як щорічний наймит він буде при ньому, — він не буде жорсто́ко панувати над ним на твоїх оча́х.
54 And if he be not redeemed in these [years], then he shall go out in the year of jubile, [both] he, and his children with him.
А якщо він не буде ви́куплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним,
55 For unto me the children of Israel [are] servants; they [are] my servants whom I brought forth out of the land of Egypt: I [am] the LORD your God.
бо Ізраїлеві сини — Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського кра́ю. Я — Господь, Бог ваш!
