Acts 15
1 And certain men which came down from Judæa taught the brethren, [and said], Except ye be circumcised after the manner of Moses, ye cannot be saved.
І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2 When therefore Paul and Barnabas had no small dissension and disputation with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain other of them, should go up to Jerusalem unto the apostles and elders about this question.
Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3 And being brought on their way by the church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles: and they caused great joy unto all the brethren.
Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4 And when they were come to Jerusalem, they were received of the church, and [of] the apostles and elders, and they declared all things that God had done with them.
Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5 But there rose up certain of the sect of the Pharisees which believed, saying, That it was needful to circumcise them, and to command [them] to keep the law of Moses.
Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6 And the apostles and elders came together for to consider of this matter.
І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7 And when there had been much disputing, Peter rose up, and said unto them, Men [and] brethren, ye know how that a good while ago God made choice among us, that the Gentiles by my mouth should hear the word of the gospel, and believe.
Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8 And God, which knoweth the hearts, bare them witness, giving them the Holy Ghost, even as [he did] unto us;
І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9 And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.
і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10 Now therefore why tempt ye God, to put a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we were able to bear?
Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
11 But we believe that through the grace of the Lord Jesus Christ we shall be saved, even as they.
Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12 Then all the multitude kept silence, and gave audience to Barnabas and Paul, declaring what miracles and wonders God had wrought among the Gentiles by them.
Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13 And after they had held their peace, James answered, saying, Men [and] brethren, hearken unto me:
Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14 Simeon hath declared how God at the first did visit the Gentiles, to take out of them a people for his name.
Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15 And to this agree the words of the prophets; as it is written,
З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16 After this I will return, and will build again the tabernacle of David, which is fallen down; and I will build again the ruins thereof, and I will set it up:
Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17 That the residue of men might seek after the Lord, and all the Gentiles, upon whom my name is called, saith the Lord, who doeth all these things.
щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
Звісні од віку Богові всі діла Його. (aiōn g165)
19 Wherefore my sentence is, that we trouble not them, which from among the Gentiles are turned to God:
То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20 But that we write unto them, that they abstain from pollutions of idols, and [from] fornication, and [from] things strangled, and [from] blood.
а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21 For Moses of old time hath in every city them that preach him, being read in the synagogues every sabbath day.
Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22 Then pleased it the apostles and elders, with the whole church, to send chosen men of their own company to Antioch with Paul and Barnabas; [namely], Judas surnamed Barsabas, and Silas, chief men among the brethren:
Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,
23 And they wrote [letters] by them after this manner; The apostles and elders and brethren [send] greeting unto the brethren which are of the Gentiles in Antioch and Syria and Cilicia:
написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24 Forasmuch as we have heard, that certain which went out from us have troubled you with words, subverting your souls, saying, [Ye must] be circumcised, and keep the law: to whom we gave no [such] commandment:
Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25 It seemed good unto us, being assembled with one accord, to send chosen men unto you with our beloved Barnabas and Paul,
то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26 Men that have hazarded their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27 We have sent therefore Judas and Silas, who shall also tell [you] the same things by mouth.
Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28 For it seemed good to the Holy Ghost, and to us, to lay upon you no greater burden than these necessary things;
Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29 That ye abstain from meats offered to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication: from which if ye keep yourselves, ye shall do well. Fare ye well.
щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30 So when they were dismissed, they came to Antioch: and when they had gathered the multitude together, they delivered the epistle:
Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31 [Which] when they had read, they rejoiced for the consolation.
Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.
32 And Judas and Silas, being prophets also themselves, exhorted the brethren with many words, and confirmed [them].
Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33 And after they had tarried [there] a space, they were let go in peace from the brethren unto the apostles.
Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
34 Notwithstanding it pleased Silas to abide there still.
Зводив же Сила зостатись там.
35 Paul also and Barnabas continued in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.
Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36 And some days after Paul said unto Barnabas, Let us go again and visit our brethren in every city where we have preached the word of the Lord, [and see] how they do.
По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37 And Barnabas determined to take with them John, whose surname was Mark.
Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38 But Paul thought not good to take him with them, who departed from them from Pamphylia, and went not with them to the work.
Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.
39 And the contention was so sharp between them, that they departed asunder one from the other: and so Barnabas took Mark, and sailed unto Cyprus;
Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40 And Paul chose Silas, and departed, being recommended by the brethren unto the grace of God.
Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41 And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches.
і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
