Mark 12
1 Then He began to speak to them in parables: “A man planted a vineyard—put a hedge around it, dug a wine trough, built a tower—rented it to farmers and went on a journey.
І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.
2 At the proper time he sent a slave to the farmers, that he might receive from them some of the fruit of the vineyard.
І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
3 But they took him, beat him, and sent him away empty-handed.
Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.
4 Again he sent another slave to them, and that one they wounded in the head by stoning, and sent him away shamefully treated.
І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
5 Again he sent another, and him they killed; and many others, beating some and killing some.
І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
6 Finally, still having his one beloved son, he even sent him to them, saying, ‘They will respect my son.’
Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.
7 But those farmers said to one another: ‘This is the heir. Come, let's kill him and the inheritance will be ours.’
Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
8 So they took him, killed him, and threw him out of the vineyard.
І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
9 “What therefore will the owner of the vineyard do? He will come and destroy those farmers, and give the vineyard to others.
Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
10 Have you not even read this Scripture: ‘The stone that the builders rejected, is the very one that became the cornerstone;
Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
11 this was the Lord's doing, and it is marvelous in our eyes’?”
Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
12 So they started looking for a way to arrest Him, because they knew He had spoken the parable against them, but they were in fear of the crowd. Then they left Him and went away.
І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
13 Then they sent some of the Pharisees and of the Herodians to Him, in order to trap Him with a question.
І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
14 Upon arriving they said to Him: “Teacher, we know that you are honest—you do not ‘protect’ anyone, because you do not consider the position of people, but teach the way of God in truth—is it right to pay taxes to Caesar, or not?
Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
15 Should we pay, or should we not?” But knowing their hypocrisy, He said to them: “Why are you testing me? Bring me a denarius to look at.”
Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.
16 So they did, and He said to them, “Whose image and inscription is this?” They said to Him, “Caesar's.”
Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
17 Then Jesus answered them by saying, “Render to Caesar the things that are Caesar's, and to God the things that are God's.” And they marveled at Him.
І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
18 Then some Sadducees came to Him—they say there is no resurrection—and asked Him, saying:
І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
19 “Teacher, Moses wrote to us that if a man's brother dies and leaves behind a wife, but no children, then his brother should take that wife and raise up offspring for his brother.
Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.
20 Well there were seven brothers. The first took a wife, and dying left no offspring.
Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
21 So the second one took her, and died; and neither did he leave any offspring. The third likewise.
і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.
22 In fact, all seven took her, and left no offspring. Last of all the woman also died.
І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.
23 In the resurrection, whenever they may rise, whose wife will she be?—because all seven had her as wife.”
Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
24 Then in answer Jesus said to them: “You do not know the Scriptures nor the power of God—is this not the reason that you err?
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
25 Whenever people rise from the dead, they neither marry nor are given in marriage, but are like angels in the heavens.
Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
26 But concerning the dead, that they rise, have you not read in the book of Moses, about the Bush, how God spoke to him, saying, ‘I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob’?
Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
27 He is not the God of dead people, but the God of living ones. You are therefore badly mistaken.”
Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
28 Then one of the scribes came on the scene, heard them arguing, realized that He had answered them well, and asked Him, “Which is the first commandment of all?”
І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
29 Jesus answered him: “The first of all the commandments is: ‘Hear, O Israel, the Lord your (pl) God, the Lord is one;
Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;
30 and you (sg) shall love the Lord your (sg) God with all your heart and with all your soul and with all your mind and with all your strength.’ This is the first commandment.
і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
31 And the second, like it, is this: ‘You shall love your neighbor as yourself.’ There is no other commandment greater than these.”
А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
32 So the scribe said to Him: “Well said, teacher; you said truly that He is one, and there is no other except He.
І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
33 And to love Him with all the heart and with all the understanding and with all the soul and with all the strength, and to love the neighbor as oneself, is more than all the whole burnt offerings and sacrifices.”
і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
34 Now when Jesus saw that he answered wisely, He said to him, “You are not far from the Kingdom of God.” And after that no one dared ask Him any question.
І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.
35 Then, teaching in the temple, Jesus reacted by saying: “How is it that the scribes say that the Messiah is David's son?
І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
36 Because David himself said by the Holy Spirit: ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand, until I place your enemies as a stool for your feet.”’
Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."
37 Therefore David himself calls Him ‘Lord’; so how can He be his son?” The large crowd listened to Him with pleasure.
Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
38 Then He said to them in His teaching: “Beware of the scribes, who like to walk about in long robes and to get greetings in the market places,
І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
39 and the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;
та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
40 who devour the houses of widows, while praying long and loud for a show. These will receive a more severe judgment.”
що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
41 Then Jesus sat down opposite the offering chest and started watching how the people were depositing money into the chest. Many rich people put in large amounts.
І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
42 A certain poor widow also came and put in two ‘lepta’, which equal a ‘quadrans’.
І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
43 So summoning His disciples He said to them: “I tell you assuredly that this poor widow has put more in the chest than all these contributors;
І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
44 because they all gave out of their excess, but she, out of her lack, put in all that she had, her whole livelihood.”
Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
