Acts 15
1 Then some men came down from Judea and started teaching the brothers, “Unless you are circumcised according to the custom of Moses, you cannot be saved.”
І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2 Well this provoked serious dissension and argument between Paul and Barnabas and them, so Paul and Barnabas were appointed, along with certain others of them, to go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.
Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3 So being sent on their way by the congregation, they passed through Phoenicia and Samaria, describing the conversion of the Gentiles; and they caused great joy to all the brothers.
Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4 Upon arriving in Jerusalem, they were received by the congregation and the apostles and the elders, and they reported all that God had done with them.
Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5 But some of the sect of the Pharisees who believed rose up, saying, “It is necessary to circumcise them, and to command them to keep the Law of Moses.”
Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6 So the apostles and the elders came together to consider this matter.
І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7 When there had been plenty of discussion, Peter got up and said to them: “Men, brothers, you know that a good while ago God made a choice among you, that by my mouth the Gentiles should hear the message of the Gospel and believe.
Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8 And the heart-knowing God acknowledged them by giving them the Holy Spirit, just as He did to us;
І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9 and He made no distinction between us and them, purifying their hearts by faith.
і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10 Now therefore, why do you test God by putting a yoke on the neck of the disciples that neither our fathers nor we have been able to bear?
Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
11 Rather, we believe that we are saved through the grace of the Lord Jesus, in the same manner as they.”
Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12 Then the whole assembly kept silent and listened to Barnabas and Paul reporting what signs and wonders God had done among the ethnic nations through them.
Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13 Now when they finished, James reacted saying: “Men, brothers, listen to me.
Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14 Simeon has described how God first intervened to extract from the Gentiles a people for His name.
Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15 And with this the words of the prophets agree, just as it is written:
З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16 ‘After these things I will return, and I will rebuild David's tent, the fallen one; yes, I will rebuild its ruins and restore it;
Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17 so that the remnant of mankind may seek the Lord, even all the Gentiles—the ones, that is, upon whom my name has been called—says the Lord who does all these things.’
щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
Звісні од віку Богові всі діла Його. (aiōn g165)
19 Therefore I judge that we should not create difficulty for those who are turning to God from among the ethnic nations,
То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20 but that we write to them to abstain from things polluted by idols, from fornication, from what is strangled, and from blood.
а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21 For from ancient generations Moses has in every city those who preach him, being read in the synagogues every Sabbath.”
Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22 Then it pleased the apostles and the elders, with the whole congregation, to send chosen men from among them to Antioch with Paul and Barnabas: Judas (the one called Barsabas) and Silas, leading men among the brothers.
Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,
23 They wrote by their hand the following: “The apostles and the elders and the brothers, to the Gentile brothers in Antioch, Syria and Cilicia: Greetings.
написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24 Since we have heard that some who went out from among us have disturbed you with words, unsettling your souls, saying that you must be circumcised and keep the Law—to whom we gave no such authorization—
Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25 it seemed good to us, having come to one accord, to choose men to send to you with our beloved Barnabas and Paul,
то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26 men who have risked their lives for the sake of the name of our Lord Jesus Christ.
людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27 So we have sent Judas and Silas, who will also confirm these things by word of mouth.
Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28 It seemed good to the Holy Spirit, and to us, to place no greater burden upon you than these necessary things:
Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29 to abstain from things offered to idols, from ‘blood’, from anything strangled and from fornication; it will be in your own best interest to keep away from these things. Farewell.”
щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30 So when they were sent off they came to Antioch, and gathering the crowd they delivered the letter.
Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31 When they had read it, they rejoiced over the encouragement.
Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.
32 Both Judas and Silas, also being prophets themselves, encouraged and strengthened the brothers with many words.
Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33 After some time, they were released with peace from the brothers to the apostles.
Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
Зводив же Сила зостатись там.
35 But Paul and Barnabas remained in Antioch, teaching and preaching the Word of the Lord, with many others also.
Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36 Some time later Paul said to Barnabas, “Let us return now and visit our brothers in each city where we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing.”
По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37 Now Barnabas resolved to take John (the one called Mark) along as well.
Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38 But Paul insisted on not taking someone who had deserted them in Pamphilia and not gone with them to the work.
Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.
39 Well the contention became so sharp that they separated from each other. Barnabas took Mark and sailed to Cyprus;
Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40 while Paul chose Silas and set out, having been commended by the brothers to the grace of God.
Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41 He went through Syria and Cilicia, strengthening the congregations.
і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
