Job 37
1 At this my heart trembleth, and is moved out of its place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Hear ye attentively the terror of his voice, and the sound that cometh out of his mouth.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 He beholdeth under all the heavens, and his light is upon the ends of the earth.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After it a noise shall roar, he shall thunder with the voice of his majesty, and shall not be found out, when his voice shall be heard.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 God shall thunder wonderfully with his voice, he that doth great and unsearchable things.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 He commandeth the snow to go down upon the earth, and the winter rain, and the shower of his strength.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 He sealeth up the hand of all men, that every one may know his works.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Then the beast shall go into his covert, and shall abide in his den.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Out of the inner parts shall a tempest come, and cold out of the north.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 When God bloweth there cometh frost, and again the waters are poured out abundantly.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Corn desireth clouds, and the clouds spread their light:
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Which go round about, whithersoever the will of him that governeth them shall lead them, to whatsoever he shall command them upon the face of the whole earth:
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Whether in one tribe, or in his own land, or in what place soever of his mercy he shall command them to be found.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Hearken to these things, Job: Stand, and consider the wondrous works of God.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Dost thou know when God commanded the rains, to shew his light of his clouds?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Knowest thou the great paths of the clouds, and the perfect knowledges?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Are not thy garments hot, when the south wind blows upon the earth?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Thou perhaps hast made the heavens with him, which are most strong, as if they were of molten brass.
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Shew us what we may say to him: for we are wrapped up in darkness.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Who shall tell him the things I speak? even if a man shall speak, he shall be swallowed up.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 But now they see not the light: the air on a sudden shall be thickened into clouds, and the wind shall pass and drive them away.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Cold cometh out of the north, and to God praise with fear.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 We cannot find him worthily: he is great in strength, and in judgment, and in justice, and he is ineffable.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Therefore men shall fear him, and all that seem to themselves to be wise, shall not dare to behold him.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
