Luke 15
1 Now all the tax collectors and sinners were gathering around to listen to Jesus.
Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
2 So the Pharisees and scribes began to grumble: “This man welcomes sinners and eats with them.”
І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.
3 Then Jesus told them this parable:
Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
4 “What man among you, if he has a hundred sheep and loses one of them, does not leave the ninety-nine in the pasture and go after the one that is lost, until he finds it?
Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
5 And when he finds it, he joyfully puts it on his shoulders,
А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.
6 comes home, and calls together his friends and neighbors to tell them, ‘Rejoice with me, for I have found my lost sheep!’
І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
7 In the same way, I tell you that there will be more joy in heaven over one sinner who repents than over ninety-nine righteous ones who do not need to repent.
Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
8 Or what woman who has ten silver coins and loses one of them does not light a lamp, sweep her house, and search carefully until she finds it?
Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
9 And when she finds it, she calls together her friends and neighbors to say, ‘Rejoice with me, for I have found my lost coin.’
А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
10 In the same way, I tell you, there is joy in the presence of God’s angels over one sinner who repents.”
Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
11 Then Jesus said, “There was a man who had two sons.
Рече ж: Один чоловік мав два сини,
12 The younger son said to him, ‘Father, give me my share of the estate.’ So he divided his property between them.
і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.
13 After a few days, the younger son got everything together and journeyed to a distant country, where he squandered his wealth in wild living.
І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
14 After he had spent all he had, a severe famine swept through that country, and he began to be in need.
Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.
15 So he went and hired himself out to a citizen of that country, who sent him into his fields to feed the pigs.
І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.
16 He longed to fill his belly with the pods the pigs were eating, but no one would give him a thing.
І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.
17 Finally he came to his senses and said, ‘How many of my father’s hired servants have plenty of food? But here I am, starving to death!
Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18 I will get up and go back to my father and say to him, “Father, I have sinned against heaven and against you.
Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19 I am no longer worthy to be called your son. Make me like one of your hired servants.”’
і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20 So he got up and went to his father. But while he was still in the distance, his father saw him and was filled with compassion. He ran to his son, embraced him, and kissed him.
І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.
21 The son declared, ‘Father, I have sinned against heaven and against you. I am no longer worthy to be called your son.’
Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22 But the father said to his servants, ‘Quick! Bring the best robe and put it on him. Put a ring on his finger and sandals on his feet.
Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23 Bring the fattened calf and kill it. Let us feast and celebrate.
і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
24 For this son of mine was dead and is alive again! He was lost and is found!’ So they began to celebrate.
бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
25 Meanwhile the older son was in the field, and as he approached the house, he heard music and dancing.
Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
26 So he called one of the servants and asked what was going on.
І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
27 ‘Your brother has returned,’ he said, ‘and your father has killed the fattened calf, because he has him back safe and sound.’
Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
28 The older son became angry and refused to go in. So his father came out and pleaded with him.
Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
29 But he answered his father, ‘Look, all these years I have served you and never disobeyed a commandment of yours. Yet you never gave me even a young goat so I could celebrate with my friends.
Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
30 But when this son of yours returns from squandering your wealth with prostitutes, you kill the fattened calf for him!’
як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
31 ‘Son, you are always with me,’ the father said, ‘and all that is mine is yours.
Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
32 But it was fitting to celebrate and be glad, because this brother of yours was dead and is alive again; he was lost and is found.’”
веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
