Mark 11
1 When they came near to Jerusalem, to Bethsphage and Bethany, at the Mount of Olives, he sent two of his disciples
Коли наблизились до Єрусалима, до Вітфагії та Віфанії, до Оливної гори, Він надіслав двох Своїх учнів
2 and said to them, “Go your way into the village that is opposite you. Immediately as you enter into it, you will find a young donkey tied, on which no one has sat. Untie him and bring him.
та сказав їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і відразу, як зайдете, знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть.
3 If anyone asks you, ‘Why are you doing this?’ say, ‘The Lord needs him;’ and immediately he will send him back here.”
І якщо хтось спитає вас: „Чому це робите?“, скажіть: „Господь потребує його й відразу відішле назад“».
4 They went away, and found a young donkey tied at the door outside in the open street, and they untied him.
Вони пішли й знайшли осля, прив’язане на вулиці біля воріт, і розв’язали його.
5 Some of those who stood there asked them, “What are you doing, untying the young donkey?”
Дехто з тих, що стояли там, сказали їм: «Що ви робите? Чому відв’язуєте осля?»
6 They said to them just as Jesus had said, and they let them go.
Вони відповіли, як звелів їм Ісус; тоді відпустили їх.
7 They brought the young donkey to Jesus and threw their garments on it, and Jesus sat on it.
І привели осля до Ісуса, поклали на нього свій одяг, і Він сів на нього.
8 Many spread their garments on the way, and others were cutting down branches from the trees and spreading them on the road.
Багато хто стелив свій одяг по дорозі, інші ж стелили по дорозі гілки, які відрізали на полях.
9 Those who went in front and those who followed cried out, “Hosanna! Blessed is he who comes in the name of the Lord!
Ті, що йшли попереду та позаду Нього, викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»
10 Blessed is the kingdom of our father David that is coming in the name of the Lord! Hosanna in the highest!”
«Благословенне Царство батька нашого Давида, яке надходить!» «Осанна на небесах!»
11 Jesus entered into the temple in Jerusalem. When he had looked around at everything, it being now evening, he went out to Bethany with the twelve.
Коли Він увійшов у Єрусалим, то пішов до Храму й оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, вийшов разом із дванадцятьма та пішли до Віфанії.
12 The next day, when they had come out from Bethany, he was hungry.
Наступного дня, коли виходили з Віфанії, [Ісус] зголоднів.
13 Seeing a fig tree afar off having leaves, he came to see if perhaps he might find anything on it. When he came to it, he found nothing but leaves, for it was not the season for figs.
І, побачивши здалека смоковницю, яка була вкрита листям, Він підійшов подивитися, чи немає на ній плодів. Але не знайшов нічого, окрім листя, бо не був ще час для смокви.
14 Jesus told it, "May no one eat fruit from you again for the age (aiōn g165)!" And his disciples heard it.
Тоді промовив до неї: «Нехай же повік ніхто не буде їсти твоїх плодів!» Його учні почули це. (aiōn g165)
15 They came to Jerusalem, and Jesus entered into the temple and began to throw out those who sold and those who bought in the temple, and overthrew the money changers’ tables and the seats of those who sold the doves.
Коли прийшли в Єрусалим, [Ісус] увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував у Храмі, перевернув столи тих, хто міняв гроші, та місця тих, хто продавав голубів.
16 He would not allow anyone to carry a container through the temple.
Він не дозволяв нікому переносити через Храм будь-які речі.
17 He taught, saying to them, “Is not it written, ‘My house will be called a house of prayer for all the nations’? But you have made it a den of robbers!”
Навчав і казав їм: «Хіба не написано: „Дім Мій буде називатися Домом Молитви для всіх народів“? А ви зробили з нього „притулок розбійників!“»
18 The chief priests and the scribes heard it, and sought how they might destroy him. For they feared him, because all the multitude was astonished at his teaching.
Первосвященники та книжники почули про це й шукали нагоди вбити Ісуса, але боялися Його, бо весь народ був здивований Його вченням.
19 When evening came, he went out of the city.
Коли наставав вечір, вони виходили з міста.
20 As they passed by in the morning, they saw the fig tree withered away from the roots.
Вранці, проходячи повз смоковницю, вони побачили, що вона всохла від самого коріння.
21 Peter, remembering, said to him, “Rabbi, look! The fig tree which you cursed has withered away.”
Згадавши, [що сталося напередодні], Петро сказав Йому: ―Равві, ось смоковниця, яку Ти прокляв, всохла!
22 Jesus answered them, “Have faith in God.
У відповідь Ісус сказав: ―Майте віру в Бога!
23 For most certainly I tell you, whoever may tell this mountain, ‘Be taken up and cast into the sea,’ and does not doubt in his heart, but believes that what he says is happening, he shall have whatever he says.
Істинно кажу вам: якщо хтось скаже цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – і не буде сумніватися у своєму серці, а буде вірити, що станеться, як сказав, то так і буде.
24 Therefore I tell you, all things whatever you pray and ask for, believe that you have received them, and you shall have them.
Тому кажу вам: усе, про що молитесь і просите, вірте, що [ви вже] отримали, – і буде [дано] вам.
25 Whenever you stand praying, forgive, if you have anything against anyone; so that your Father, who is in heaven, may also forgive you your transgressions.
І коли стоїте в молитві, то прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.
26 But if you do not forgive, neither will your Father in heaven forgive your transgressions.”
Але якщо не прощаєте, і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших.
27 They came again to Jerusalem, and as he was walking in the temple, the chief priests, the scribes, and the elders came to him,
Вони знову прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у Храмі, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
28 and they began saying to him, “By what authority do you do these things? Or who gave you this authority to do these things?”
й запитали Його: ―Якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу робити це?
29 Jesus said to them, “I will ask you one question. Answer me, and I will tell you by what authority I do these things.
Ісус сказав їм: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені, і Я скажу вам, якою владою це роблю.
30 The baptism of John—was it from heaven, or from men? Answer me.”
Іванове хрещення було з Неба чи від людей? Дайте Мені відповідь.
31 They reasoned with themselves, saying, “If we should say, ‘From heaven;’ he will say, ‘Why then did you not believe him?’
Вони ж стали міркувати між собою, кажучи: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
32 If we should say, ‘From men’”—they feared the people, for all held John to really be a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», – боїмося людей, бо всі вважали Івана пророком.
33 They answered Jesus, “We do not know.” Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
Вони відповіли Ісусові: ―Не знаємо. Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
