Hebrews 10
1 For the law, having a shadow of the good to come, not the very image of the things, can never with the same sacrifices year by year, which they offer continually, make perfect those who draw near.
Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
2 Or else would not they have ceased to be offered, because the worshipers, having been once cleansed, would have had no more consciousness of sins?
Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.
3 But in those sacrifices there is a yearly reminder of sins.
А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.
4 For it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.
Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
5 Therefore when he comes into the world, he says, “You did not desire sacrifice and offering, but you prepared a body for me.
Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.
6 You had no pleasure in whole burnt offerings and sacrifices for sin.
Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
7 Then I said, ‘Behold, I have come (in the scroll of the book it is written of me) to do your will, O God.’”
Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
8 Previously saying, “Sacrifices and offerings and whole burnt offerings and sacrifices for sin you did not desire, neither had pleasure in them” (those which are offered according to the law),
Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
9 then he has said, “Behold, I have come to do your will.” He takes away the first, that he may establish the second,
потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
10 by which will we have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.
По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
11 Every priest indeed stands day by day serving and offering often the same sacrifices, which can never take away sins,
І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
12 but he, when he had offered one sacrifice for sins forever, sat down on the right hand of God,
Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,
13 from that time waiting until his enemies are made the footstool of his feet.
дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.
14 For by one offering he has perfected forever those who are being sanctified.
Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
15 The Holy Spirit also testifies to us, for after saying,
Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
16 “This is the covenant that I will make with them after those days,” says the Lord, “I will put my laws on their heart, I will also write them on their mind;” then he says,
"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17 “I will remember their sins and their iniquities no more.”
і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
18 Now where remission of these is, there is no more offering for sin.
А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19 Having therefore, brothers, boldness to enter into the holy place by the blood of Jesus,
Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20 by the way which he dedicated for us, a new and living way, through the veil, that is to say, his flesh,
дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,
21 and having a great priest over God’s house,
і Єрея великого над домом Божим,
22 let’s draw near with a true heart in fullness of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience and having our body washed with pure water,
приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23 let’s hold fast the confession of our hope without wavering; for he who promised is faithful.
держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)
24 Let’s consider how to provoke one another to love and good works,
і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25 not forsaking our own assembling together, as the custom of some is, but exhorting one another, and so much the more as you see the Day approaching.
не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26 For if we sin willfully after we have received the knowledge of the truth, there remains no more a sacrifice for sins,
Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27 but a certain fearful expectation of judgment, and a fierceness of fire which will devour the adversaries.
а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.
28 A man who disregards Moses’ law dies without compassion on the word of two or three witnesses.
Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29 How much worse punishment do you think he will be judged worthy of who has trodden under foot the Son of God, and has counted the blood of the covenant with which he was sanctified an unholy thing, and has insulted the Spirit of grace?
Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30 For we know him who said, “Vengeance belongs to me. I will repay,” says the Lord. Again, “The Lord will judge his people.”
Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
31 It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
Страшно впасти в руки Бога живого.
32 But remember the former days, in which, after you were enlightened, you endured a great struggle with sufferings:
Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33 partly, being exposed to both reproaches and oppressions, and partly, becoming partakers with those who were treated so.
то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34 For you both had compassion on me in my chains and joyfully accepted the plundering of your possessions, knowing that you have for yourselves a better possession and an enduring one in the heavens.
Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35 Therefore do not throw away your boldness, which has a great reward.
Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36 For you need endurance so that, having done the will of God, you may receive the promise.
Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37 “In a very little while, he who comes will come and will not wait.
Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38 But the righteous one will live by faith. If he shrinks back, my soul has no pleasure in him.”
"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."
39 But we are not of those who shrink back to destruction, but of those who have faith to the saving of the soul.
Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
