Job 16
1 Så tog Job til Orde og svarede:
А Йов відповів та й сказав:
2 "Nok har jeg hørt af sligt, besværlige Trøstere er I til Hobe!
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Får Mundsvejret aldrig Ende? Hvad ægged dig dog til at svare?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Også jeg kunde tale som I, hvis I kun var i mit Sted, føje mine Ord imod jer og ryste på Hovedet ad jer,
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 styrke jer med min Mund, ej spare på ynksomme Ord!
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Taler jeg, mildnes min Smerte ikke og om jeg tier, hvad Lindring får jeg?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Dog nu har han udtømt min Kraft, du bar ødelagt hele min Kreds;
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 at du greb mig, gælder som Vidnesbyrd mod mig, min Magerhed vidner imod mig.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Hans Vrede river og slider i mig, han skærer Tænder imod mig. Fjenderne hvæsser Blikket imod mig,
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 de opspiler Gabet imod mig, slår mig med Hån på Kind og flokkes til Hobe omkring mig;
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Gud gav mig hen i Niddingers Vold, i gudløses Hænder kasted han mig.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Jeg leved i Fred, så knuste han mig, han greb mig i Nakken og sønderslog mig; han stilled mig op som Skive,
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 hans Pile flyver omkring mig, han borer i Nyrerne uden Skånsel, udgyder min Galde på Jorden;
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Revne på Revne slår han mig, stormer som Kriger imod mig.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Over min Hud har jeg syet Sæk og boret mit Horn i Støvel;
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 mit Ansigt er rødt af Gråd, mine Øjenlåg hyllet i Mørke,
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 skønt der ikke er Vold i min Hånd, og skønt min Bøn er ren!
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Dølg ikke, Jord, mit Blod, mit Skrig komme ikke til Hvile!
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Alt nu er mit Vidne i Himlen, min Talsmand er i det høje;
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 gid min Ven lod sig finde! Mit Øje vender sig med Tårer til Gud,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 at han skifter Ret mellem Manden og Gud, mellem Mennesket og hans Ven!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Thi talte er de kommende År, jeg skal ud på en Færd, jeg ej vender hjem fra.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
