1 Piter 2

1 Tahmenhaih hoiah kakoi Sithaw to na pataengh o boeh pongah, sethaihnawk, alinghaihnawk, angsakcophaih,

Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

2 uthaih hoi loksae apaehhaihnawk to takhoe o boih ah loe, tapen kangtha nawkta baktih toengah,

і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,

3 kaciim tahnutui Sithaw lok to koeh oh, to tiah ni na qoeng o thai tih.

якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.

4 Kaminawk mah pahnawt o sut, toe Sithaw mah qoih ih atho kaom, kahing thlung khaeah nang zoh o pongah,

Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

5 nangcae doeh Muithla qoeng hanah im sakhaih kahing thlung baktih, ciimcai qaima baktiah na oh o boeh moe, Jesu Kri rang hoiah Sithaw mah talawk ih muithla angbawnhaih hmuen tathlang kami ah na oh o toeng boeh.

І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

6 To pongah Cabu thungah doeh, Khenah, atho kaom qoih ih im takii ih thlung to Zion mae nuiah ka suek: anih tang kami loe azathaih tong mak ai, tiah oh.

Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!

7 To pongah tanghaih tawn nangcae hanah, anih loe kating ai atho oh: toe tang ai kaminawk hanah loe atho om ai, Im sah kaminawk mah pahnawt o sut ih thlung loe, kalen koek im takii ih thlung ah oh boeh,

Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,

8 lok tahngai ai kaminawk hanah loe amthaekhaih thlung hoi amtimhaih lungsong ah oh.

і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.

9 Toe vinghaih thung hoi aanghaih thungah kakawk, Anih to na pakoeh o thai hanah, nangcae loe qoih ih kami, siangpahrang ih qaima toksah kami, kaciim acaeng, pahoe ih kami ah na oh o:

Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,

10 canghniah loe anih ih kami ah na om o ai, toe vaihi loe Sithaw kami ah na oh o boeh: canghniah loe anih palungnathaih to na hnu o ai, toe vaihi loe a palungnathaih to na hnuk o boeh.

колись „ненаро́д, “а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані, “а тепер ви помилувані!

11 Palung ih kaminawk, Angvin hoi kholong caeh kami baktiah na oh o pongah, hinghaih pakhra misa ah kaom taksa koehhaih hmuennawk to ayae hanah kang pacae o;

Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.

12 nihcae mah nangcae to kahoih ai hmuen sah kami ah poek o cadoeh, aicae khae Sithaw angzoh na niah, nihcae mah na sak o ih kahoih hmuen to hnuk o thai hanah, Gentelnawk salakah kahoih tuinuen hoiah khosah oh.

Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.

13 Angraeng koehhaih baktiah, ukkungnawk tlim ah khosah oh; kasang koek siangpahrang maw,

Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,

14 to tih ai boeh loe kasae hmuen sah kaminawk to danpaek moe, kahoih hmuen sah kaminawk pakoeh hanah, kaminawk uk hanah Anih mah patoeh ih, ukkungnawk tlim ah khosah oh.

чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.

15 Tidoeh panoek ai kamthunawk to na ngam o sak duem hanah, hmuen kahoih sak hanah Sithaw mah koeh haih.

Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —

16 Na loih o boeh, toe to loihhaih to zae sak aephaih bangah patoh ai ah, Sithaw ih tamna ah om oh.

як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.

17 Kami boih khingya oh. Nawkamyanawk to palung oh. Siangpahrang to khingya oh.

Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

18 Tamnanawk, zithaih hoiah nangmacae ukkungnawk khaeah angpaek oh; kahoih moe, poeknaem ukkungnawk khae khue ah na ai, poek kaham ukkungnawk khaeah doeh angpaek oh.

Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

19 Sithaw poekhaih tawnh pongah, sakpazaehaih om ai ah pacaekthlaekhaih hoi patangkhanghaih tongh kami loe pakoeh han krak.

Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.

20 Hmuen na sakpazae o pongah ang boh o naah, palung na sawk o nahaeloe, pakoehhaih timaw na hnu o tih? Toe kahoih hmuen na sak o naah raihaih na tong o nahaeloe, palungsawkhaih hoiah pauep oh, Sithaw hmaa ah talawk thaikoi hmuen ah ni oh.

Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

21 Hae tiah oh han ih ni ang kawk o: Kri doeh aicae hanah patangkhang toeng, anih ih khok tangkanh na pazui o hanah, aicae khet koi kaom ah a sak boeh:

Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.

22 Anih loe zaehaih sah ai, Anih pakhaa ah amsawnlok thuihaih om ai:

„Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“

23 minawk mah anih kasae thuih o naah, anih mah kasaethuihaih hoiah pathok let ai; anih patangkhang naah, minawk to pazih ai; toe katoengah lokcaekkung khaeah angmah hoi angmah to angpaek:

Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

24 zae pongah duek han kaom kaminawk toenghaih hoiah hing o thai hanah, aicae zaehaih to a tak pum hoiah phawh moe, thinglam nuiah angbangh: anih ih kana ahmaa rang hoiah nangcae ngan na tui o.

Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.

25 Nangcae loe lam kamkhraeng tuu baktiah na oh o; toe vaihi loe nangcae ih pakhra khenzawnkung hoi tuutoepkung khaeah nam laem o let boeh.

Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.