اَلْمَزَامِيرُ 123

١ 1 تَرْنِيمَةُ ٱلْمَصَاعِدِ إِلَيْكَ رَفَعْتُ عَيْنَيَّ يَا سَاكِنًا فِي ٱلسَّمَاوَاتِ.

Пісня сходження. До Тебе підношу я очі свої, о, Той, Хто мешкає на небесах!

٢ 2 هُوَذَا كَمَا أَنَّ عُيُونَ ٱلْعَبِيدِ نَحْوَ أَيْدِي سَادَتِهِمْ، كَمَا أَنَّ عَيْنَيِ ٱلْجَارِيَةِ نَحْوَ يَدِ سَيِّدَتِهَا، هَكَذَا عُيُونُنَا نَحْوَ ٱلرَّبِّ إِلَهِنَا حَتَّى يَتَرَأَّفَ عَلَيْنَا.

Ось, як очі рабів – на руку їхніх володарів, як очі служниці – на руку її пані, так очі наші [звернені] до Господа, Бога нашого, доки Він не помилує нас.

٣ 3 ٱرْحَمْنَا يَارَبُّ ٱرْحَمْنَا، لِأَنَّنَا كَثِيرًا مَا ٱمْتَلَأْنَا هَوَانًا.

Помилуй нас, Господи, бо досить наситилися ми безчестям,

٤ 4 كَثِيرًا مَا شَبِعَتْ أَنْفُسُنَا مِنْ هُزْءِ ٱلْمُسْتَرِيحِينَ وَإِهَانَةِ ٱلْمُسْتَكْبِرِينَ.

досить наситилася душа наша глузуванням пихатих, презирством від гордих.