أَمْثَالٌ 4

١ 1 اِسْمَعُوا أَيُّهَا ٱلْبَنُونَ تَأْدِيبَ ٱلْأَبِ، وَٱصْغُوا لِأَجْلِ مَعْرِفَةِ ٱلْفَهْمِ،

Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,

٢ 2 لِأَنِّي أُعْطِيكُمْ تَعْلِيمًا صَالِحًا، فَلَا تَتْرُكُوا شَرِيعَتِي.

бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,

٣ 3 فَإِنِّي كُنْتُ ٱبْنًا لِأَبِي، غَضًّا وَوَحِيدًا عِنْدَ أُمِّي،

бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.

٤ 4 وَكَانَ يُرِينِي وَيَقُولُ لِي: «لِيَضْبِطْ قَلْبُكَ كَلَامِي. ٱحْفَظْ وَصَايَايَ فَتَحْيَا.

І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!

٥ 5 اِقْتَنِ ٱلْحِكْمَةَ. ٱقْتَنِ ٱلْفَهْمَ. لَا تَنْسَ وَلَا تُعْرِضْ عَنْ كَلِمَاتِ فَمِي.

Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —

٦ 6 لَا تَتْرُكْهَا فَتَحْفَظَكَ. أَحْبِبْهَا فَتَصُونَكَ.

не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!

٧ 7 ٱلْحِكْمَةُ هِيَ ٱلرَّأْسُ. فَٱقْتَنِ ٱلْحِكْمَةَ، وَبِكُلِّ مُقْتَنَاكَ ٱقْتَنِ ٱلْفَهْمَ.

Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!

٨ 8 ٱرْفَعْهَا فَتُعَلِّيَكَ. تُمَجِّدُكَ إِذَا ٱعْتَنَقْتَهَا.

Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:

٩ 9 تُعْطِي رَأْسَكَ إِكْلِيلَ نِعْمَةٍ. تَاجَ جَمَالٍ تَمْنَحُكَ».

вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

١٠ 10 اِسْمَعْ يَا ٱبْنِي وَٱقْبَلْ أَقْوَالِي، فَتَكْثُرَ سِنُو حَيَاتِكَ.

Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —

١١ 11 أَرَيْتُكَ طَرِيقَ ٱلْحِكْمَةِ. هَدَيْتُكَ سُبُلَ ٱلِٱسْتِقَامَةِ.

дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:

١٢ 12 إِذَا سِرْتَ فَلَا تَضِيقُ خَطَوَاتُكَ، وَإِذَا سَعَيْتَ فَلَا تَعْثُرُ.

коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!

١٣ 13 تَمَسَّكْ بِٱلْأَدَبِ، لَا تَرْخِهِ. ٱحْفَظْهُ فَإِنَّهُ هُوَ حَيَاتُكَ.

Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!

١٤ 14 لَا تَدْخُلْ فِي سَبِيلِ ٱلْأَشْرَارِ، وَلَا تَسِرْ فِي طَرِيقِ ٱلْأَثَمَةِ.

На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —

١٥ 15 تَنَكَّبْ عَنْهُ. لَا تَمُرَّ بِهِ. حِدْ عَنْهُ وَٱعْبُرْ،

покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —

١٦ 16 لِأَنَّهُمْ لَا يَنَامُونَ إِنْ لَمْ يَفْعَلُوا سُوءًا، وَيُنْزَعُ نَوْمُهُمْ إِنْ لَمْ يُسْقِطُوا أَحَدًا.

бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!

١٧ 17 لِأَنَّهُمْ يَطْعَمُونَ خُبْزَ ٱلشَّرِّ، وَيَشْرَبُونَ خَمْرَ ٱلظُّلْمِ.

Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.

١٨ 18 أَمَّا سَبِيلُ ٱلصِّدِّيقِينَ فَكَنُورٍ مُشْرِقٍ، يَتَزَايَدُ وَيُنِيرُ إِلَى ٱلنَّهَارِ ٱلْكَامِلِ.

А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!

١٩ 19 أَمَّا طَرِيقُ ٱلْأَشْرَارِ فَكَالظَّلَامِ. لَا يَعْلَمُونَ مَا يَعْثُرُونَ بِهِ.

Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.

٢٠ 20 يَا ٱبْنِي، أَصْغِ إِلَى كَلَامِي. أَمِلْ أُذُنَكَ إِلَى أَقْوَالِي.

Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!

٢١ 21 لَا تَبْرَحْ عَنْ عَيْنَيْكَ. اِحْفَظْهَا فِي وَسَطِ قَلْبِكَ.

Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!

٢٢ 22 لِأَنَّهَا هِيَ حَيَاةٌ لِلَّذِينَ يَجِدُونَهَا، وَدَوَاءٌ لِكُلِّ ٱلْجَسَدِ.

Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.

٢٣ 23 فَوْقَ كُلِّ تَحَفُّظٍ ٱحْفَظْ قَلْبَكَ، لِأَنَّ مِنْهُ مَخَارِجَ ٱلْحَيَاةِ.

Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.

٢٤ 24 ٱنْزِعْ عَنْكَ ٱلْتِوَاءَ ٱلْفَمِ، وَأَبْعِدْ عَنْكَ ٱنْحِرَافَ ٱلشَّفَتَيْنِ.

Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.

٢٥ 25 لِتَنْظُرْ عَيْنَاكَ إِلَى قُدَّامِكَ، وَأَجْفَانُكَ إِلَى أَمَامِكَ مُسْتَقِيمًا.

Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.

٢٦ 26 مَهِّدْ سَبِيلَ رِجْلِكَ، فَتَثْبُتَ كُلُّ طُرُقِكَ.

Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:

٢٧ 27 لَا تَمِلْ يَمْنَةً وَلَا يَسْرَةً. بَاعِدْ رِجْلَكَ عَنِ ٱلشَّرِّ.

не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!