أَمْثَالٌ 11

١ 1 مَوَازِينُ غِشٍّ مَكْرَهَةُ ٱلرَّبِّ، وَٱلْوَزْنُ ٱلصَّحِيحُ رِضَاهُ.

Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.

٢ 2 تَأْتِي ٱلْكِبْرِيَاءُ فَيَأْتِي ٱلْهَوَانُ، وَمَعَ ٱلْمُتَوَاضِعِينَ حِكْمَةٌ.

Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.

٣ 3 اِسْتِقَامَةُ ٱلْمُسْتَقِيمِينَ تَهْدِيهِمْ، وَٱعْوِجَاجُ ٱلْغَادِرِينَ يُخْرِبُهُمْ.

Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.

٤ 4 لَا يَنْفَعُ ٱلْغِنَى فِي يَوْمِ ٱلسَّخَطِ، أَمَّا ٱلْبِرُّ فَيُنَجِّي مِنَ ٱلْمَوْتِ.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.

٥ 5 بِرُّ ٱلْكَامِلِ يُقَوِّمُ طَرِيقَهُ، أَمَّا ٱلشِّرِّيرُ فَيَسْقُطُ بِشَرِّهِ.

Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.

٦ 6 بِرُّ ٱلْمُسْتَقِيمِينَ يُنَجِّيهِمْ، أَمَّا ٱلْغَادِرُونَ فَيُؤْخَذُونَ بِفَسَادِهِمْ.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.

٧ 7 عِنْدَ مَوْتِ إِنْسَانٍ شِرِّيرٍ يَهْلِكُ رَجَاؤُهُ، وَمُنْتَظَرُ ٱلْأَثَمَةِ يَبِيدُ.

При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.

٨ 8 اَلصِّدِّيقُ يَنْجُو مِنَ ٱلضِّيقِ، وَيَأْتِي ٱلشِّرِّيرُ مَكَانَهُ.

Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.

٩ 9 بِٱلْفَمِ يُخْرِبُ ٱلْمُنَافِقُ صَاحِبَهُ، وَبِالْمَعْرِفَةِ يَنْجُو ٱلصِّدِّيقُونَ.

Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.

١٠ 10 بِخَيْرِ ٱلصِّدِّيقِينَ تَفْرَحُ ٱلْمَدِينَةُ، وَعِنْدَ هَلَاكِ ٱلْأَشْرَارِ هُتَافٌ.

Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.

١١ 11 بِبَرَكَةِ ٱلْمُسْتَقِيمِينَ تَعْلُو ٱلْمَدِينَةُ، وَبِفَمِ ٱلْأَشْرَارِ تُهْدَمُ.

Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.

١٢ 12 اَلْمُحْتَقِرُ صَاحِبَهُ هُوَ نَاقِصُ ٱلْفَهْمِ، أَمَّا ذُو ٱلْفَهْمِ فَيَسْكُتُ.

Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.

١٣ 13 ٱلسَّاعِي بِٱلْوِشَايَةِ يُفْشِي ٱلسِّرَّ، وَٱلْأَمِينُ ٱلرُّوحِ يَكْتُمُ ٱلْأَمْرَ.

Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.

١٤ 14 حَيْثُ لَا تَدْبِيرٌ يَسْقُطُ ٱلشَّعْبُ، أَمَّا ٱلْخَلَاصُ فَبِكَثْرَةِ ٱلْمُشِيرِينَ.

Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.

١٥ 15 ضَرَرًا يُضَرُّ مَنْ يَضْمَنُ غَرِيبًا، وَمَنْ يُبْغِضُ صَفْقَ ٱلْأَيْدِي مُطْمَئِنٌّ.

Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.

١٦ 16 اَلْمَرْأَةُ ذَاتُ ٱلنِّعْمَةِ تُحَصِّلُ كَرَامَةً، وَٱلْأَشِدَّاءُ يُحَصِّلُونَ غِنًى.

Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.

١٧ 17 اَلرَّجُلُ ٱلرَّحِيمُ يُحْسِنُ إِلَى نَفْسِهِ، وَٱلْقَاسِي يُكَدِّرُ لَحْمَهُ.

Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.

١٨ 18 اَلشِّرِّيرُ يَكْسَبُ أُجْرَةَ غِشٍّ، وَٱلزَّارِعُ ٱلْبِرَّ أُجْرَةَ أَمَانَةٍ.

Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.

١٩ 19 كَمَا أَنَّ ٱلْبِرَّ يَؤُولُ إِلَى ٱلْحَيَاةِ كَذَلِكَ مَنْ يَتْبَعُ ٱلشَّرَّ فَإِلَى مَوْتِهِ.

Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.

٢٠ 20 كَرَاهَةُ ٱلرَّبِّ مُلْتَوُو ٱلْقَلْبِ، وَرِضَاهُ مُسْتَقِيمُو ٱلطَّرِيقِ.

Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.

٢١ 21 يَدٌ لِيَدٍ لَا يَتَبَرَّرُ ٱلشِّرِّيرُ، أَمَّا نَسْلُ ٱلصِّدِّيقِينَ فَيَنْجُو.

Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.

٢٢ 22 خِزَامَةُ ذَهَبٍ فِي فِنْطِيسَةِ خِنْزِيرَةٍ ٱلْمَرْأَةُ ٱلْجَمِيلَةُ ٱلْعَدِيمَةُ ٱلْعَقْلِ.

Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.

٢٣ 23 شَهْوَةُ ٱلْأَبْرَارِ خَيْرٌ فَقَطْ. رَجَاءُ ٱلْأَشْرَارِ سَخَطٌ.

Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.

٢٤ 24 يُوجَدُ مَنْ يُفَرِّقُ فَيَزْدَادُ أَيْضًا، وَمَنْ يُمْسِكُ أَكْثَرَ مِنَ ٱللَّائِقِ وَإِنَّمَا إِلَى ٱلْفَقْرِ.

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.

٢٥ 25 ٱلنَّفْسُ ٱلسَّخِيَّةُ تُسَمَّنُ، وَٱلْمُرْوِي هُوَ أَيْضًا يُرْوَى.

Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.

٢٦ 26 مُحْتَكِرُ ٱلْحِنْطَةِ يَلْعَنُهُ ٱلشَّعْبُ، وَٱلْبَرَكَةُ عَلَى رَأْسِ ٱلْبَائِعِ.

Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.

٢٧ 27 مَنْ يَطْلُبُ ٱلْخَيْرَ يَلْتَمِسُ ٱلرِّضَا، وَمَنْ يَطْلُبُ ٱلشَّرَّ فَٱلشَّرُّ يَأْتِيهِ.

Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.

٢٨ 28 مَنْ يَتَّكِلْ عَلَى غِنَاهُ يَسْقُطْ، أَمَّا ٱلصِّدِّيقُونَ فَيَزْهُونَ كَٱلْوَرَقِ.

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.

٢٩ 29 مَنْ يُكَدِّرُ بَيْتَهُ يَرِثِ ٱلرِّيحَ، وَٱلْغَبِيُّ خَادِمٌ لِحَكِيمِ ٱلْقَلْبِ.

Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.

٣٠ 30 ثَمَرُ ٱلصِّدِّيقِ شَجَرَةُ حَيَاةٍ، وَرَابِحُ ٱلنُّفُوسِ حَكِيمٌ.

Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.

٣١ 31 هُوَذَا ٱلصِّدِّيقُ يُجَازَى فِي ٱلْأَرْضِ، فَكَمْ بِٱلْحَرِيِّ ٱلشِّرِّيرُ وَٱلْخَاطِئُ!

Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!