أَيُّوبَ 38

١ 1 فَأَجَابَ ٱلرَّبُّ أَيُّوبَ مِنَ ٱلْعَاصِفَةِ وَقَالَ:

Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:

٢ 2 «مَنْ هَذَا ٱلَّذِي يُظْلِمُ ٱلْقَضَاءَ بِكَلَامٍ بِلَا مَعْرِفَةٍ؟

„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?

٣ 3 اُشْدُدِ ٱلْآنَ حَقْوَيْكَ كَرَجُلٍ، فَإِنِّي أَسْأَلُكَ فَتُعَلِّمُنِي.

Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!

٤ 4 أَيْنَ كُنْتَ حِينَ أَسَّسْتُ ٱلْأَرْضَ؟ أَخْبِرْ إِنْ كَانَ عِنْدَكَ فَهْمٌ.

Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!

٥ 5 مَنْ وَضَعَ قِيَاسَهَا؟ لِأَنَّكَ تَعْلَمُ! أَوْ مَنْ مَدَّ عَلَيْهَا مِطْمَارًا؟

Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?

٦ 6 عَلَى أَيِّ شَيْءٍ قَرَّتْ قَوَاعِدُهَا؟ أَوْ مَنْ وَضَعَ حَجَرَ زَاوِيَتِهَا،

У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,

٧ 7 عِنْدَمَا تَرَنَّمَتْ كَوَاكِبُ ٱلصُّبْحِ مَعًا، وَهَتَفَ جَمِيعُ بَنِي ٱللهِ؟

коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?

٨ 8 «وَمَنْ حَجَزَ ٱلْبَحْرَ بِمَصَارِيعَ حِينَ ٱنْدَفَقَ فَخَرَجَ مِنَ ٱلرَّحِمِ.

І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,

٩ 9 إِذْ جَعَلْتُ ٱلسَّحَابَ لِبَاسَهُ، وَٱلضَّبَابَ قِمَاطَهُ،

коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,

١٠ 10 وَجَزَمْتُ عَلَيْهِ حَدِّي، وَأَقَمْتُ لَهُ مَغَالِيقَ وَمَصَارِيعَ،

і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,

١١ 11 وَقُلْتُ: إِلَى هُنَا تَأْتِي وَلَا تَتَعَدَّى، وَهُنَا تُتْخَمُ كِبْرِيَاءُ لُجَجِكَ؟

і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“

١٢ 12 «هَلْ فِي أَيَّامِكَ أَمَرْتَ ٱلصُّبْحَ؟ هَلْ عَرَّفْتَ ٱلْفَجْرَ مَوْضِعَهُ

Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,

١٣ 13 لِيُمْسِكَ بِأَكْنَافِ ٱلْأَرْضِ، فَيُنْفَضَ ٱلْأَشْرَارُ مِنْهَا؟

щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?

١٤ 14 تَتَحَوَّلُ كَطِينِ ٱلْخَاتِمِ، وَتَقِفُ كَأَنَّهَا لَابِسَةٌ.

Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!

١٥ 15 وَيُمْنَعُ عَنِ ٱلْأَشْرَارِ نُورُهُمْ، وَتَنْكَسِرُ ٱلذِّرَاعُ ٱلْمُرْتَفِعَةُ.

І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!

١٦ 16 «هَلِ ٱنْتَهَيْتَ إِلَى يَنَابِيعِ ٱلْبَحْرِ، أَوْ فِي مَقْصُورَةِ ٱلْغَمْرِ تَمَشَّيْتَ؟

Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?

١٧ 17 هَلِ ٱنْكَشَفَتْ لَكَ أَبْوَابُ ٱلْمَوْتِ، أَوْ عَايَنْتَ أَبْوَابَ ظِلِّ ٱلْمَوْتِ؟

Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?

١٨ 18 هَلْ أَدْرَكْتَ عَرْضَ ٱلْأَرْضِ؟ أَخْبِرْ إِنْ عَرَفْتَهُ كُلَّهُ.

Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!

١٩ 19 «أَيْنَ ٱلطَّرِيقُ إِلَى حَيْثُ يَسْكُنُ ٱلنُّورُ؟ وَٱلظُّلْمَةُ أَيْنَ مَقَامُهَا،

Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,

٢٠ 20 حَتَّى تَأْخُذَهَا إِلَى تُخُومِهَا وَتَعْرِفَ سُبُلَ بَيْتِهَا؟

щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?

٢١ 21 تَعْلَمُ، لِأَنَّكَ حِينَئِذٍ كُنْتَ قَدْ وُلِدْتَ، وَعَدَدُ أَيَّامِكَ كَثِيرٌ!

Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!

٢٢ 22 «أَدَخَلْتَ إِلَى خَزَائِنِ ٱلثَّلْجِ، أَمْ أَبْصَرْتَ مَخَازِنَ ٱلْبَرَدِ،

Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,

٢٣ 23 ٱلَّتِي أَبْقَيْتَهَا لِوَقْتِ ٱلضَّرِّ، لِيَوْمِ ٱلْقِتَالِ وَٱلْحَرْبِ؟

які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?

٢٤ 24 فِي أَيِّ طَرِيقٍ يَتَوَزَّعُ ٱلنُّورُ، وَتَتَفَرَّقُ ٱلشَّرْقِيَّةُ عَلَى ٱلْأَرْضِ؟

Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?

٢٥ 25 مَنْ فَرَّعَ قَنَوَاتٍ لِلْهَطْلِ، وَطَرِيقًا لِلصَّوَاعِقِ،

Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,

٢٦ 26 لِيَمْطُرَ عَلَى أَرْضٍ حَيْثُ لَا إِنْسَانَ، عَلَى قَفْرٍ لَا أَحَدَ فِيهِ،

щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,

٢٧ 27 لِيُرْوِيَ ٱلْبَلْقَعَ وَٱلْخَلَاءَ وَيُنْبِتَ مَخْرَجَ ٱلْعُشْبِ؟

щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?

٢٨ 28 «هَلْ لِلْمَطَرِ أَبٌ؟ وَمَنْ وَلَدَ مَآجِلَ ٱلطَّلِّ؟

Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?

٢٩ 29 مِنْ بَطْنِ مَنْ خَرَجَ ٱلْجَمَدُ؟ صَقِيعُ ٱلسَّمَاءِ، مَنْ وَلَدَهُ؟

Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?

٣٠ 30 كَحَجَرٍ صَارَتِ ٱلْمِيَاهُ. ٱخْتَبَأَتْ. وَتَلَكَّدَ وَجْهُ ٱلْغَمْرِ.

Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.

٣١ 31 «هَلْ تَرْبِطُ أَنْتَ عُقْدَ ٱلثُّرَيَّا، أَوْ تَفُكُّ رُبُطَ ٱلْجَبَّارِ؟

Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?

٣٢ 32 أَتُخْرِجُ ٱلْمَنَازِلَ فِي أَوْقَاتِهَا وَتَهْدِي ٱلنَّعْشَ مَعَ بَنَاتِهِ؟

Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?

٣٣ 33 هَلْ عَرَفْتَ سُنَنَ ٱلسَّمَاوَاتِ، أَوْ جَعَلْتَ تَسَلُّطَهَا عَلَى ٱلْأَرْضِ؟

Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?

٣٤ 34 أَتَرْفَعُ صَوْتَكَ إِلَى ٱلسُّحُبِ فَيُغَطِّيَكَ فَيْضُ ٱلْمِيَاهِ؟

Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?

٣٥ 35 أَتُرْسِلُ ٱلْبُرُوقَ فَتَذْهَبَ وَتَقُولَ لَكَ: هَا نَحْنُ؟

Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?

٣٦ 36 مَنْ وَضَعَ فِي ٱلطَّخَاءِ حِكْمَةً، أَوْ مَنْ أَظْهَرَ فِي ٱلشُّهُبِ فِطْنَةً؟

Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?

٣٧ 37 مَنْ يُحْصِي ٱلْغُيُومَ بِٱلْحِكْمَةِ، وَمَنْ يَسْكُبُ أَزْقَاقَ ٱلسَّمَاوَاتِ،

Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,

٣٨ 38 إِذْ يَنْسَبِكُ ٱلتُّرَابُ سَبْكًا وَيَتَلَاصَقُ ٱلْمَدَرُ؟

коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?

٣٩ 39 «أَتَصْطَادُ لِلَّبْوَةِ فَرِيسَةً، أَمْ تُشْبِعُ نَفْسَ ٱلْأَشْبَالِ،

Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,

٤٠ 40 حِينَ تَجْرَمِزُّ فِي عِرِّيسِهَا وَتَجْلِسُ فِي عِيصِهَا لِلْكُمُونِ؟

як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?

٤١ 41 مَنْ يُهَيِّئُ لِلْغُرَابِ صَيْدَهُ، إِذْ تَنْعَبُ فِرَاخُهُ إِلَى ٱللهِ، وَتَتَرَدَّدُ لِعَدَمِ ٱلْقُوتِ؟

Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?