Luke 10
1 Now after these things, the Lord also appointed seventy others, and sent them two by two ahead of him into every city and place where he was about to come.
Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
2 Then he said to them, “The harvest is indeed plentiful, but the laborers are few. Pray therefore to the Lord of the harvest, that he may send out laborers into his harvest.
Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
3 Go your ways. Behold, I send you out as lambs among wolves.
Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
4 Carry no purse, nor wallet, nor sandals. Greet no one on the way.
Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.
5 Into whatever house you enter, first say, ‘Peace be to this house.’
У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
6 If a son of peace is there, your peace will rest on him; but if not, it will return to you.
і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
7 Remain in that same house, eating and drinking the things they give, for the laborer is worthy of his wages. Don’t go from house to house.
У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
8 Into whatever city you enter and they receive you, eat the things that are set before you.
І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,
9 Heal the sick who are there and tell them, ‘God’s Kingdom has come near to you.’
і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.
10 But into whatever city you enter and they don’t receive you, go out into its streets and say,
У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
11 ‘Even the dust from your city that clings to us, we wipe off against you. Nevertheless know this, that God’s Kingdom has come near to you.’
І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
12 I tell you, it will be more tolerable in that day for Sodom than for that city.
Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.
13 “Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the mighty works had been done in Tyre and Sidon which were done in you, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.
Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
14 But it will be more tolerable for Tyre and Sidon in the judgment than for you.
Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.
І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся. (Hadēs g86)
16 Whoever listens to you listens to me, and whoever rejects you rejects me. Whoever rejects me rejects him who sent me.”
Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
17 The seventy returned with joy, saying, “Lord, even the demons are subject to us in your name!”
І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
18 He said to them, “I saw Satan having fallen like lightning from heaven.
Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
19 Behold, I give you authority to tread on serpents and scorpions, and over all the power of the enemy. Nothing will in any way hurt you.
Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.
20 Nevertheless, don’t rejoice in this, that the spirits are subject to you, but rejoice that your names are written in heaven.”
Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
21 In that same hour, Jesus rejoiced in the Holy Spirit, and said, “I thank you, O Father, Lord of heaven and earth, that you have hidden these things from the wise and understanding, and revealed them to little children. Yes, Father, for so it was well-pleasing in your sight.”
Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.
22 Turning to the disciples, he said, “All things have been delivered to me by my Father. No one knows who the Son is, except the Father, and who the Father is, except the Son, and he to whomever the Son desires to reveal him.”
Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
23 Turning to the disciples, he said privately, “Blessed are the eyes which see the things that you see,
І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
24 for I tell you that many prophets and kings desired to see the things which you see, and didn’t see them, and to hear the things which you hear, and didn’t hear them.”
глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
25 Behold, a certain lawyer stood up and tested him, saying, “Teacher, what shall I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? (aiōnios g166)
26 He said to him, “What is written in the law? How do you read it?”
Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?
27 He answered, “You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your strength, and with all your mind; and your neighbor as yourself.”
Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
28 He said to him, “You have answered correctly. Do this, and you will live.”
Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
29 But he, desiring to justify himself, asked Jesus, “Who is my neighbor?”
Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?
30 Jesus answered, “A certain man was going down from Jerusalem to Jericho, and he fell among robbers, who both stripped him and beat him, and departed, leaving him half dead.
Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.
31 By chance a certain priest was going down that way. When he saw him, he passed by on the other side.
Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.
32 In the same way a Levite also, when he came to the place and saw him, passed by on the other side.
Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
33 But a certain Samaritan, as he traveled, came where he was. When he saw him, he was moved with compassion,
Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
34 came to him, and bound up his wounds, pouring on oil and wine. He set him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.
і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
35 On the next day, when he departed, he took out two denarii, gave them to the host, and said to him, ‘Take care of him. Whatever you spend beyond that, I will repay you when I return.’
а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
36 Now which of these three do you think seemed to be a neighbor to him who fell among the robbers?”
Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
37 He said, “He who showed mercy on him.” Then Jesus said to him, “Go and do likewise.”
Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.
38 As they went on their way, he entered into a certain village, and a certain woman named Martha received him into her house.
Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
39 She had a sister called Mary, who also sat at Jesus’ feet and heard his word.
А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
40 But Martha was distracted with much serving, and she came up to him, and said, “Lord, don’t you care that my sister left me to serve alone? Ask her therefore to help me.”
Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
41 Jesus answered her, “Martha, Martha, you are anxious and troubled about many things,
Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
42 but one thing is needed. Mary has chosen the good part, which will not be taken away from her.”
одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
